Віршознавство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віршознавство

ВІРШОЗНА́ВСТВО – частина поетики, яка вивчає властивості віршової мови, теорію та історію вірша. Початки укр. В. знаходимо в курсах піїтики викладачів Києво-Могилян. академії (Феофан Прокопович, М. Довгалевський, Г. Смотрицький; 17–18 ст.), які докладно проаналізовані у працях М. Петрова, В. Перетца, П. Житецького. Подальший розвиток В. пов’яз. із дослідж. укр. нар. віршування у працях О. Потебні («Малорусская народная песня по списку 16 в.», Воронеж, 1877), О. Огоновського, О. Колесси, Ф. Колесси («Ритміка українських народних пісень», Л., 1906), І. Франка («Студії над українськими народними піснями», Л., 1913). Широкі віршознавчі дослідж. розгорнулися в Україні у 20-і рр. 20 ст.: Б. Якубський («Наука віршування», К., 1922), Б. Навроцький («Мова та поезія. Нарис з теорії поезії», Х., 1925), Д. Загул («Стара й сучасна строфіка» // «Плужанин», 1925, ч. 5). Згодом поглиблене вивчення віршових форм прибічниками марксист.-ленін. критики було оголошене «формалізмом», а пошуки своєрідності укр. віршування – «націоналізмом». У 2-й пол. 50-х рр. з’являються дослідж., побудов. на узагальненні значного фактич. матеріалу: «Ритмічні засоби українського літературного вірша: Спроба систематики» (1960) та «Рима» (1965) В. Ковалевського, «Віршування в українській літературі» Г. Сидоренко (1962; усі – Київ); «Українське віршування ХХ століття» (К., 1993) Н. Костенко та ін. її праці про особливості віршування М. Бажана, П. Тичини, М. Рильського; статті П. Волинського, С. Шаховського, В. Лесика, Л. Стеценка, В. Коптілова. Особл. значення набувають віршознавчі дослідж. творчості Т. Шевченка: «Поетика Шевченка» М. Рильського (1961), «Ритміка Шевченка» Г. Сидоренко (1967), «Ритміка Т. Шевченка» Н. Чамати (1974), «Етюди про поетику Шевченка» М. Коцюбинської (1990; усі – Київ). У діаспорі проблеми В. досліджували С. Гординський («Український вірш», 1947), І. Кошелівець («Нариси з теорії літератури. Вип. 1. Вірш», 1954) та І. Качуровський («Строфіка», 1967; «Фоніка», 1984; «Нариси компаративної метрики», 1985; усі – Мюнхен).

Літ.: Шаховський С. Майстерність Івана Франка. К., 1956; Волинський П. Шевченків 14-складовий вірш // Зб. пр. ювілей. 10-ї наук. Шевченків. конф. К., 1962; Єрмоленко С. Синтаксис віршової мови. К., 1969; Костенко Н. Поетика Миколи Бажана (1923– 40). К., 1971; 1978; Сидоренко Г. Українське віршування. Від найдавніших часів до Шевченка. К., 1972; Бурячок А., Гурин І. Словник українських рим. К., 1979; Сидоренко Г. Від класичних нормативів до верлібру. К., 1980; Сулима М. M. Українське віршування кінця XVI – початку XVII ст. К., 1985.

Г. М. Сивокінь

Стаття оновлена: 2005