КО́РВІН-ПІОТРО́ВСЬКИЙ Володимир Львович (псевдонім — Рене Каду; 15. 05. 1891, містечко Біла Церква Васильківський пов. Київська губернія, нині місто Київської обл. — 02. 04. 1966, м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США) — письмен­ник, драматург. Учасник 1-ї світової війни. Емігрував до Німеч­чини, де брав активну участь у літературному житті російської еміграції. Керівник від­ділу поезії журналу «Сполохи» (1921–23); спів­працював із газетою «Руль» (обидва — Берлін), журналом «Рус­ские записки» (Париж). Учасник «Кружка друзей рус­ской литературы», згодом літературного гуртка імені Ю. Айхенвальда (1924–31). Член берлінського Союзу російських письмен­ників і журналістів, «Кружка поэтов» (1928–33). Від 1939 — у Парижі. До 1945 писав під прі­звищем Піотровський, під­писувався також «П.». Під час 2-ї світової війни належав до Руху Опору. 1944 заарештований у м. Монлюк (Франція), звільнений через 10 місяців. Друкувався в журналах «Возрождение», «Грани». 1953 ви­їхав до США. 1960 у «Новом журнале» (№ 60) опублікував оповіда­н­ня К.-П. «Разговоры без продолжения», «Лун­ные пятна»; у журналі «Мосты» (№ 4) — «Моя деревня», «Счастье», «Флоренция». Поезія К.-П. — романтично спрямована, поза­історична. Під впливом давньоруського епосу створив низку віршів, зокрема «Плачь Ярославны», «Игоревы полки».