Віта Вікторія Антонівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віта Вікторія  Антонівна

ВІ́ТА Вікторія Антонівна (05. 08. 1927, с. Старомихайлівка, нині Мар’їн. р-ну Донец. обл.) – письменниця, перекладачка. Чл. НСПУ (1963). Закін. Сталін. пед. ін-т (нині Донецьк, 1950). Учителювала, працювала ред. на студіях телебачення Донецька і Києва. Авторка зб. поезій «Сонячні струни» (К., 1976), «Орне поле» (К., 1983), «Металл надежды» (Москва,1988), «Солдат сонця» (К., 1990), «Дорожній роман» (К., 1994), «Пісні для Коханого» (К., 1996), «Скринька дотепників» (К., 1996); кн. для дітей «Кульбабки» (К., 1957), «Шахтарем росту» (К., 1958), «Куди щезає дід Мороз?» (К., 1965), «Лесьчині гномики» (К., 1968), «Чай, чай, молочай!», «Про червоного коня» (обидві – К., 1972; рос. перекл. – Москва, 1976), «Если бы вы знали!» (Москва, 1976), «Хто показує сни» (К., 1986), «Небо без жайворів» (К., 1995), «Золотне шиття: Вибране» (у 2-х т., К., 2000). Вірші В. – самобутні, образні, щедрі на фарби, їх відрізняє гостра спостережливість, інтонац. різноманітність.

Літ.: Бичко В. Великий світ малого читача // ЛУ. 1966, 1 берез.; Соложенкина С. Пахотное поле // Лит. обозрение. Москва, 1984.

П. М. Перебийніс

Стаття оновлена: 2005