Вітка Василь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вітка Василь

ВІ́ТКА Василь (Вітка Васіль, справж. – Крысько Цімафей Васільевіч; Крисько Тимофій Васильович; 03(16). 05. 1911, с. Євличі, нині Мінської обл., Білорусь) – білоруський поет. Засл. діяч культури БРСР (1970). Чл. СП СРСР (1943). Держ. премія Білорус. РСР (1972). Закін. Слуцьку профтехшколу (Білорусь, 1928). Від 1929 працював у білорус. період. виданнях, зокрема від 1948 – заст., від 1951 – гол. ред. г. «Літаратура і мастацтва»; 1957– 74 – гол. ред. часопису «Вясёлка»; 1974–87 – чл. сценарно-ред. колегії «Беларусьфільм». Автор поет. зб. «Поўдзень» (1946), «Вернасць» (1953), «Праводзіны лета» (1972) та ін.; драм. поеми «Шчасце паэта» (1950; укр. перекл. Ю. Назаренка – К., 1953), присвяч. життю Янки Купали; низки оповідань, творів для дітей («Казкі» 1968; «Беларуская калыханка» 1971), статей, спогадів. Осн. мотиви творчості В. – подвиг співвітчизників у роки 2-ї світ. війни, роздуми про призначення поезії. Усі твори В. опубл. у Мінську. Видав нариси про діяльність В. Сухомлинського, переклав деякі його твори, також вірші М. Бажана, М. Рильського, М. Стельмаха, В. Бичка, П. Воронька, М. Пригари та ін. Укр. мовою окремі твори В. переклали М. Рильський, Т. Масенко, П. Воронько, Б. Чалий, Й. Струцюк, М. Познанська, В. Бичко, Л. Забашта та ін.

Тв.: укр. перекл. – Доріжка. 1968; Білоччине горе. 1970; Пташина школа. 1975; Мишка. 1980; усі – Київ.

Г. П. Півторак

Стаття оновлена: 2005