Вітковський Лев Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вітковський Лев  Іванович

ВІТКО́ВСЬКИЙ Лев Іванович (26. 08. 1931, м. Тула, РФ) – живописець. Батько Н. Вітковської. Засл. діяч мист-в УРСР (1980). Чл. НСХУ (1963). Закін. Київ. худож. ін-т (1958; майстерня О. Шовкуненка), відтоді працює у ньому (нині Нац. академія образотвор. мист-ва і арх-ри): викл., від 1982 – проф. каф. живопису та композиції. Осн. роботи – у галузі станк. живопису в традиціях реаліст. мист-ва (жанри – темат. картина, портрет, пейзаж, натюрморт); забарвлені ліризмом і філософічністю. 1999–2000 – у групі художників з реконструкції розписів та орнаментів в інтер’єрі Михайлів. Золотоверхого собору в Києві. Від 1958 – учасник обл., респ., міжнар. мист. виставок. Персон. – у Києві (2003). Роботи зберігаються в НХМ, Донец. ХМ.

Тв.: «Шахтарі» (1960), «Перші будівельники» (1963), «Мирний ранок» (1965), «Калина» (1967), «Пам’ять народна» (1972), «Пам’яті О. Матросова» (1985), «Смерть кореспондента» (1987), «Реквієм великому Кобзарю» (1989), триптих «Нехай душа, як дівчинка, зрадіє» (1992), «Ради Христа» (1993), «Пієта» (1995), «Натюрморт із горобиною» (2001); портрети – Г. Гулевичівни (1997), «Українська жінка», Д. Гнатюка (обидва – 2001), скульптора М. Лисенка (2003).

Літ.: Л. Вітковський: Альбом. К., 2003.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2005