ВІТО́ВСЬКИЙ Дмитро Дмитрович (псевдонім — Гнат Буряк; 08. 11. 1887, село Медуха, нині Галицький район Івано-Франківської області — 04. 08. 1919, по­близу міста Ратібор, Німеч­чина, нині місто Раціборж, Польща, похований у Берліні) — військовий і громадський діяч. Батько Ярослава-Дмитра Вітовського. Закінчив гімназію у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ, 1907). На­вчався у Львівському університеті, звідки 1910 був від­рахований за участь у студентській антипольській русі. Закінчив юридичний факультет Краківського університету. Від 1911 працював адвокатом у Станіславі. Організовував осередки товариства «Січ» і «Просвіта» на Покут­ті, брав активну участь у роботі Української радикальної партії. Під час першої світової війни командував сотнею і куренем Українських січових стрільців у боях із російською армією. Засновник Стрілецького фонду друкованого органу УСС «Шляхи» (1915–1918). Як комен­дант УСС у Ковелі (1916–1917) сприяв роз­витку української шкільництва на Волині. 29 жовтня 1918 очолив Український військовий генеральний комітет. Керував роботою з під­готовки і проведе­н­ня збройного ви­ступу у Львові 1 листопада 1918, у результаті якого місто і провінція потрапили під контроль української влади. До 5 листопада командував українським військом у боях із поляками. Від 9 листопада 1918 — державний секретар (міністр) військових справ в уряді ЗУНР, перший командир Української Галицької Армії. Під його керівництвом вели роз­будову збройних сил та військово-адміністративних структур ЗУНР. Від березня 1919 — військовий радник делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції, де ви­ступав проти польської агресії та окупації західноукраїнських земель. У часописі «Діло» опублікував стат­ті «Друга сотня другого куреня», «Похорон стрільця», у «Свободі» (США) — ста­т­тю «Фонд Українських Січових Стрільців», у журналі «Шляхи» — нарис «Із сумно-ясних на­строїв». Загинув у авіаката­строфі.