Вітошинський Айталь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вітошинський Айталь

ВІТОШИ́НСЬКИЙ Айталь (13. 07. 1875, м. Борщів, нині Терноп. обл. – 06. 08. 1943, м. Зальцбурґ, Австрія, похов. у Львові) – правознавець, громадсько-політичний діяч. Дід Л. Вітошинського. Закін. Львів. ун-т (1898). Відтоді працював юристом на Тер-нопільщині; від 1906 – у Вищому судовому і касац. трибуналі (Відень): від 1909 – секр. ради. З поч. 1-ї світ. війни – в австро-угор. армії, де був заст. військ. ген. прокурора. Від грудня 1918 – нач. законодав. управи Гол. військ. юрид. упр. УНР (Київ). Перебуваючи у ставці Гол. отамана військ УНР, брав участь у підготовці Акту злуки УНР і ЗУНР. У 1919 – офіц. радник Укр. дипломат. місії у Празі; від 1923 – правн. радник уряду ЗУНР у Відні; від 1930 – правн. радник і представник Укр. парламентар. репрезентації у польс. сеймі. У 1939 відійшов від актив. громад.-політ. діяльності і повернувся в Австрію.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2005