Вітте Сергій Юлійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вітте Сергій  Юлійович

ВІ́ТТЕ Сергій Юлійович (Витте Сергей Юльевич; 17(29). 06. 1849, Тифліс, нині Тбілісі – 28. 02(13. 03). 1915, Петроград, нині С.-Петербург) – російський державний діяч. Почес. чл. С.-Петербур. АН (1893). Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1870). Відтоді служив у канцелярії одес. генерал-губернатора, у залізнич. відомствах Одеси та Києва. Від 1877 – нач. відділу експлуатації Одес. залізниці, від 1880 – Т-ва Пд.-Зх. залізниць (Київ); 1878– 81 – почес. мировий суддя Одеси; 1886–88 – управляючий Пд.-Зх. залізниць. 1888 признач. дир. деп. залізниць Мін-ва фінансів Росії, переїхав до С.-Петербурга. У 1892 – міністр шляхів, 1892–1903 – міністр фінансів. Від 1903 очолював Ком-т міністрів, 1905–06 – голова РМ. 1906 пішов у відставку, однак зберігав за собою посаду голови Ком-ту фінансів. Переконаний монархіст, входив до слов’янофіл. Одес. слов’ян. благодій. т-ва, був одним із засн. «Священної дружини» (1881) – таємної монарх. орг-ції для боротьби з рев. рухом. Поступово перейшов на позиції «бюрократа-прогресиста», речника оновлення та модернізації Росії під скіпетром самодержавства. Відомий як визначний представник банків.-пром. кіл, відіграв значну роль у розвиткові та зміцненні капіталізму в Рос. імперії, зокрема сприяв розвитку транспорту, пром-сті, банків. справи, торгівлі в Україні. Серед екон. реформ, здійснених В., – введення у Рос. імперії винної монополії (1894); грош. реформа на основі золотого обігу (1897); буд-во мережі залізниць, зокрема Сибір. магістралі. У зовн. політиці був прибічником зближення з Францією та Китаєм, активно сприяв залученню у Росію іноз. капіталу, ініціатор митних угод з Німеччиною 1894 і 1904. Енергійно виступав за просування Росії до берегів Тихого океану. Напередодні рос.-япон. війни виступав за угоду з Японією ціною деяких поступок, 1905 підписав вигідний для Росії Портсмут. мир, за що був нагородж. титулом графа. Революцію 1905–07 намагався погасити шляхом поступок і гнучкої політики (скликання Держ. думи, Маніфест 17 жовтня 1905), однак згодом вдався до радикал. заходів для її придушення. Від 1906 – у відставці. Один із засн. г. «Киевское слово». 1960 у Москві перевидано «Воспоминания» В. у 3-х т.

Пр.: Принципы железнодорожных тарифов по перевозке грузов. К., 1883; Национальная экономия и Фридрих Лист. К., 1889; Самодержавие и земство. Штуттгарт, 1901; 1903; Записка по крестьянскому делу. С.-Петербург, 1904; Конспект лекций о народном и государственном хозяйстве. С.-Петербург, 1912; По поводу непреложных законов государственной жизни. С.-Петербург, 1914.

Літ.: Струве П. Граф С. Ю. Витте. Москва, 1915; Ананьич Б., Ганелин Р. С. Ю. Витте, М. П. Драгоманов и «Вольное слово» // Исследования по отечественному источниковедению. Москва; Ленинград, 1964; Корелин А. П. Сергей Юльевич Витте // Россия на рубеже веков: истор. портреты. Москва, 1991.

С. М. Куделко, О. Н. Ярмиш

Стаття оновлена: 2005