Віттлін Юзеф - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віттлін Юзеф

ВІ́ТТЛІН Юзеф (Wittlin Józef; 17. 08. 1896, с. Дмитрів, нині Радехів. р-ну Львів. обл. – 28. 02. 1976, Нью-Йорк) – польський письменник, перекладач. Навч. у Віден., від 1918 – Львів. ун-тах. Від 1939 на еміграції, мешкав у США. Автор зб. поезій «Hymny» (1920); зб. ст. «Wojna, pokój i dusza poety» (1925), де показав жорстокість і абсурд війни, а також розклад цивілізації, яка спиралася на класичні мист. й етичні зразки. Іронія і міф, гротеск і перспектива вдаваної наївності, багатство посилань на Біблію, неприхов. пацифізм у романі В. «Sól ziemi» (1936) – оповіді про долю гуцула Петра Невідомського – витворюють сучас. морал. трактат. В. також є автором кн. мемуарів «Mój Lwów» (1946), перекладів «Одіссеї» Гомера, шумер. епосу «Ґільґамеш», роману «Дон Кіхот» М. Сервантеса, а також творів Й. Рота, Г. Гессе, Р.-М. Рільке.

Літ.: Studia o twórczoúci Józefa Wittlina. Katowice, 1990.

Б. Бакула

Стаття оновлена: 2005