Віхтинський Віктор Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віхтинський Віктор  Іванович

ВІХТИ́НСЬКИЙ Віктор Іванович (15. 08. 1918, Харків – 11. 01. 2003, там само) – графік і живописець. Чл. НСХУ (1951). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Харків. худож. ін-т (1950; викл. М. Козик, М. Федоров). Від 1960 працював у ньому: від 1976 – проф., 1981–83 – зав. каф. пром. графіки, 1983–87 – зав. каф., 1987–89 – доц. каф. графіки. Відтоді – на твор. роботі. Учасник всеукр., всесоюз. і міжнар. мист. виставок від 1950. Персон. – у Харкові (1968, 1978, 1988), Одесі (1969), Полтаві (1970), Краснограді (Харків. обл., 1979), Києві (1981). В. – художник реаліст. переконань; майстер видової гравюри, пейзаж. і темат. картини. Від оповід. реалізму, відстороненості у серіях 50-х рр. перейшов до лаконізму і монументальності циклів у 60-х рр. У темат. живописі 80–90-х рр. привертав увагу до громад. проблем. Роботи зберігаються у ДТГ (Москва), ДРМ, НХМ, Харків. ХМ.

Тв.: серія офортів «Чорноморська сюїта» (1950–55), «Венеція» (1962), «Московський кремль» (1964), «Дніпровські краєвиди» (1965); серії літографій – «Шевченко – народний поет» (1961), «Індустріальна Україна» (1966); живопис – «Куточок старої Ялти» (1954), «В горах Алтаю» (1955), «Кореїз. Крим» (1956), «Зима» (1957), «Берізки» (1958), «Великий канал у Венеції» (1961), «Ветерани війни. Лондон» (1967), «Мати», «Український мотив», «Перемога» (усі – 1975), «До рідного краю» (1978), «У Мавзолеї» (1987), диптих «Набат» (1989), «Хвиля», «В дорозі» (обидва – 1992), «Дорога до храму» (1994), «Вечір», «Захід сонця» (обидва – 1995), «Рок», «Вознесіння» (обидва – 1996).

Літ.: В. Вихтинский: Каталог. Х., 1969; В. Віхтинський. Живопис: Альбом. Х., 1997.

В. Д. Путятін

Стаття оновлена: 2005