Віцин Георгій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віцин Георгій  Михайлович

ВІ́ЦИН Георгій Михайлович (23. 04. 1918, Петроград, нині С.-Петербург – 22. 10. 2001, Москва) – актор. Нар. арт. РФ (1977) і СРСР (1990). Навч. в Театр. уч-щі при Театрі ім. Є. Вахтангова (1934–35), у студії МХАТ. Від 1936 – актор Театру-студії під кер-вом М. Хмельова, згодом – Театру ім. М. Єрмолової, від 1969 – у Театру-студії кіноактора. У кіно від 1945. Здобув популярність, створивши образ Боягуза у комедіях реж. Л. Гайдая «Пес Барбос і незвичайний крос» (1961, за гуморескою С. Олійника), «Самогонники» (1962), «Операція “и” та інші пригоди Шурика» (1965), «Кавказька полонянка» (1967). Зіграв у стрічках, знятих на Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка: «Артист із Коханівки» (1961, реж. Г. Ліпшиць), «Мовчать тільки статуї» (1962, реж. В. Денисенко), «Ґольфстрім» (1968, реж. В. Довгань), «Постріл у труні» (1992, 2 серії), «Браві хлопці» (1993; обидві – реж. М. Засєєв), «Декілька любовних історій» (1994, реж. А. Бенкендорф).

Ролі: Микола Гоголь («Композитор Глінка», 1952, реж. Г. Александров; «Бєлінський», 1953, реж. Г. Козинцев), Вася Веснушкін («Запасний гравець», 1954, реж. С. Тимошенко), сер Ендрю («Дванадцята ніч», 1955, реж. Я. Фрід), Каррасіо («Дон Кіхот», 1957, реж. Г. Козинцев), Бальзамінов («Весілля Бальзамінова», 1965, реж. К. Воїнов), Добрий чарівник («Стара, стара казка», 1970, реж. Н. Кошеверова), «Хмирь» («Джентльмени удачі», 1972, реж. О. Сєрий), Тахво Кокенен («За сірниками», 1980, реж. Л. Гайдай), Фонді-Монді («Руки вгору!», 1981, реж. В. Грамматиков).

В. М. Войтенко

Стаття оновлена: 2005