Влад Марія Миколаївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Влад Марія  Миколаївна

ВЛАД Марія Миколаївна (25. 08. 1940, с. Розтоки Косів. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – письменниця і громадська діячка. Чл. НСПУ (1972), НСЖУ (1976). Премія «Благовіст» НСПУ (2003). Закін. Львів. ун-т (1968). Друкується від 1950. Учителювала; 1980–88 – зав. відділу листів г. «ЛУ»; 1989–91 – референт голови НРУ (Київ). Засн. Спілки солдат. матерів і Жін. громади Руху. 1992–96 – гол. спеціаліст з питань ідеології, просвіти, преси Гол. упр. вихов. роботи МО України. Учасниця миротвор. місії ООН у Боснії (1993). Одна з ініціаторів перевезення праху Йосипа Сліпого з Риму в Україну. Від 1996 – голова жін. орг-ції «Горлиця». Авторка сценарію д/ф «Український батальйон» та серії публікацій «Українці на чужій війні», поет. зб. «Грають в дримби вітри» (1971), «Живиця» (1973), «Мелодії травня» (1975), «Чиста злива» (1979), «Мова полонин» (1980), «Час пробудження птиць» (1982), «Віно» (1984), «Біла днина» (1988), «Вірші та поеми» (1990), «Стрітеннє» (1992); новели, есе «Який цей світ» (2000; усі – Київ); публіцист. радіопередачі «Як днювали?», «Щира бесіда». Осн. тема творчості – любов до рідного народу, християн. мораль.

Літ.: Черченко Н. Пісня про сині Карпати // Черченко Н. Час і сучасники. К., 1978.

Н. К. Черченко

Стаття оновлена: 2005