Владивосток - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Владивосток

ВЛАДИВОСТО́К – мiсто (від 1880) на Далекому Сході, адміністративний центр Приморського краю РФ (від 1938). Порт на Тихому океанi, на узбережжі Амур. затоки, в бухті Золотий Рiг. Кiнцевий пункт Транссибiр. залiзницi. Аеропорт. Велика база риб. промислу та вiйськ. база Тихоокеан. флоту РФ. Значний наук. (Далекосхідне Сибір. відділ. РАН, понад 10-ти ВНЗ) та культур. центр. Засн. 1860 як вiйськ. стiйка. 1888–1922 – центр Примор. області, до 1926 – Приморської губ., 1926– 30 – Владивостоц. округу Далекосхiд. краю. Згідно з переписом 1926 у В. мешкало 107 980 осіб, зокрема 6019 українців (5,6 % насел. міста), 65 494 росіяни (60,6 %), 22 080 китайців (26,8 %), 6913 корейців (6,4 %), 1720 поляків, 1124 євреї, 665 латишів, 582 японці та ін. Нині проживає 619 тис. осіб (1998). Станом на 1989 українцi становили 43,6 тис. осіб – переважно ті, що прибули за призначенням як законтрактованi для роботи на риб. промислi, квалiфiк. фахiвцi з рiзних галузей пiсля закiнчення освiт. закладiв, вiйськовики тощо.

Пiд час морського етапу заселення Зеленого Клину (1883– 1901) В. був кінц. пунктом на мор. шляху з Одеси, яким вiдбувалося переселення укр. селян з України на Пд. Далекого Сходу. У В. знаходилося Переселенське упр. та тимчасовий табiр для переселенцiв, звiдки вони вже вирушали до признач. мiсць, здебільшого на терени Приморщини. За цей перiод через В. перейшло бл. 55 208 мор. переселенцiв, 75–80 % яких – українцi.

На поч. 20 ст. В. – один із центрiв укр. нац. руху на Зеленому Клинi. Початок органiзованого укр. нац.-культур. життя у В. пов’язаний з гастролями тут на межi 19–20 ст. (від 1898) першої укр. театр. трупи К. Мирославського та Яворського, що дали поштовх створенню й дiяльностi мiсц. укр. аматор. труп (гурток морякiв, який органiзував офiцер Поль тощо). Першою легал. укр. орг-цiєю на Зеленому Клинi стала Владивостоц. студент. укр. громада (1907–09, голова – К. Андрущенко), створ. студентами-українцями Сх. (Орiєнтального) iн-ту. Громада виявила свою діяльність улаштуванням аматор. укр. вистав за режисурою Б. Воблого, Ю. Глушка та ін. Пiсля її заборони урядом у В. при мiсц. Нар. домi iснував напiвлегал. Укр. гурток (1909–17, керівники – І. Мостипан, І. Антонюк). Зусиллями цих орг-цiй від 1909 у В. закладено традицiю щорiчного проведення Шевченкiвських свят. Неодноразовi спроби створити у В. легал. Укр. клуб зустрiчали незмiн. спротив влади, також було відмовлено у реєстрації Владивостоц. укр. благодій. зібрання (1916). Значне пiднесення нац. активності українцiв В. припало на перiод пiсля повалення царату в Росiї. 26 березня 1917 створ. Владивостоц. укр. громаду, яка у серпнi вже мала понад 3 тис. членiв. Серед гол. напрямів – просвітня та політ. діяльність; були створ. шкільна, бібліот., театр. (кер. А. Казнодзей), лекційна (кер. С. Семко) та військ. (кер. Ф. Стешко, К. Андрущенко) секції. Заходами Громади влiтку 1917 розпочалася українiзацiя вiйськ мiсц. гарнiзону, де українцi становили до 2/3 особового складу – було створено 9 укр. сотень. Тоді ж при Нар. домі відкрито початк. укр. школу (діяла до 1920). У серпнi 1917 у мiстi створ. мiсц. осередки УСДРП та УПСР, що мали вiдповiдно бл. 200 та 150 членiв. З iнiцiативи укр. соцiалiстiв 8 жовтня 1917 ухвалено перетворити Громаду на Владивостоц. укр. т-во «Просвiта», яке активно розгорнуло свою дiяльнiсть від поч. 1918. У цей же час оформилося т-во «Владивостоц. укр. хата» (голова – Д. Боровик) та була обрана Владивостоц. укр. окружна рада (1918–22), що об’єднала всi iснуючi на той час у мiстi укр. орг-цiї. 1918–22 у В. також icнували Укр. колонiя, Укр. театр. гурток (з якого пiзнiше постала Укр. Далекосхiдна театр.-артистична спiлка), Гурток укр. середньошкiльникiв (1917– 18), Жiн. гурток, Укр. спiлка поштово-телеграф. службовців, Укр. залiзнича робiтнича спiлка, Укр. клуб.

25 жовтня – 1 листопада 1918 у В. вiдбувся 4-й Надзвичайний Укр. Далекосхiд. з’їзд, на якому головою Укр. Далекосхiд. Секретарiату обрано Ю. Глушка. Вiдтоді В. остаточно перетворився на гол. центр укр. руху на Зеленому Клинi, став осiдком провiд. укр. орг-цiй – Укр. Далекосхiд. Крайової Ради та Укр. Далекосхiд. Секретарiату. На 2-й сесiї Крайової Ради у В. 30 травня 1919 ухвалено Конституцiю українців Далекого Сходу. У В. знаходився також Центр. правлiння Укр. Далекосхiд. крайового кооперативу «Чумак». Навеснi 1919 у В. сформовано 1-й Укр. Далекосхiд. ново-запорiз. курiнь вiльного козацтва, розв’язаний у червнi 1919 колчакiв. владою. 31 сiчня 1920 вояки куреня, керованi Укр. рев. штабом на чолi з полковником Ф. Стешком, брали участь у повстаннi проти бiлогвардiй. уряду генерала Розанова. 1921 у В. створ. Укр. нац. ком-т. 1917–21 у мiстi виходили укр. газети «Українець на Зеленому Клинi», «Щире слово», «Українська думка», «Громадська думка». Пiсля захоплення 25 жовтня 1922 В. більшовиками всi укр. орг-цiї були забороненi, а їх провідників заарештували. У сiчнi 1924 над ними вiдбувся т. зв. Читин. процес. У 1930–40-х рр. у В. на Другiй Рiчцi iснував пересил. табiр, з якого для десяткiв тисяч в’язнiв починався мор. шлях на Колиму i в якому загинули й тисячi українцiв. У наступ. перiод, до поч. 1990-х рр., укр. культурне життя у В. виявлялося гол. чином через дiяльнiсть аматор. вокал. і драм. колективiв, якi мали нацiонально мiшаний склад та включали до свого репертуару укр. пiснi, танцi й вистави. Крiм того, пiд час 2-ї свiт. вiйни у В. виходили радiопередачі укр. мовою, а 1946–52 при мiсц. фiлармонiї iснував професiй. Укр. муз.-драм. ансамбль. Від 1979 у мiстi дiє Примор. укр. нар. хор «Горлиця». 1991–98 у В. працювало Т-во укр. культури Примор. краю (ТОУК), при якому 1992 створ. укр. нар. хор «Червона калина». У березнi 1993 з iнiцiативи ТОУК у В. проведено 5-й Укр. Далекосхiд. з’їзд, здійснено спробу вiдродити г. «Українець на Зеленому Клинi». 1998 ТОУК перетворено на Владивостоц. укр. т-во «Просвiта», яке у травнi 1999 виступило засновником Укр. нац.-культур. автономiї В.

В. А. Чорномаз

Стаття оновлена: 2005