Владимиров Леонід Євстахович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Владимиров Леонід  Євстахович

ВЛАДИ́МИРОВ Леонід Євстахович (30. 01. 1844, Полтавщина – 1917) – правознавець. Д-р карного права (1873), проф. (1874). Закін. Харків. ун-т, де й працював до 1893: від 1867 – приват.-доц., від 1871 – штат. доц. каф. карного права, від 1873 – екстраординар. проф., від 1892 – засл. проф. Від 1894 працював адвокатом у Москві, зокрема був присяж. повіреним Моск. судової палати, водночас продовжував наук. дослідж. у галузі кримінал. судочинства і права. Обстоював ліберал.-демократ. ідеї та принципи судової влади і права; обґрунтував теорію судових доказів; дослідив механізм впливу закону на правосвідомість насел., психол. аспекти кримінал. судочинства. Автор посібників з ведення захисту у кримінал. справах, а також одного з перших підручників із заг. частини кримінал. права.

Пр.: О значении врачей-экспертов в уголовном судопроизводстве. Х., 1870; Суд присяжных: Условия действия института присяжных и метод разработки доказательств. Х., 1873; Учение об уголовных доказательствах: Общая часть. Кн. 1–2. Х., 1882– 83; Психологическое исследование в уголовном суде. Москва, 1901; Учебник законоведения. С.-Петербург, 1911.

М. І. Бажанов

Стаття оновлена: 2005