Владич Леонід Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Владич Леонід  Володимирович

ВЛА́ДИЧ Леонід Володимирович (справж. – Ройзенберґ Іоан-Вольф Пінхасович; 04(17). 11. 1913, Житомир – 05. 07. 1984, Київ) – мистецтвознавець. Чо-ловік І. Блюміної. Канд. мистецтвознавства (1964), доц. (1967). Чл. СХУ (1945). Учасник 2-ї світ. війни. Уряд. нагороди. Закін. Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1958). Працював у Київ. музеї укр. мист-ва (1936–37); відп. секр. ж. «Малярство і скульптура» (1937–39); ст. н. с. Київ. музею Т. Шевченка (1939– 41); н. с. Дирекції худож. виставок України (1946–47); зав. відділу ред. г. «Радянське мистецтво» (1948–49); зав. ред. Держ. вид-ва образотвор. мист-ва (1960–68); у Київ. худож. ін-ті: 1960–82 – ст. викл., від 1967 – доц. Автор наук. праць з історії укр. образотвор. мист-ва 19– 20 ст., шевченкознавства, худож.-крит. статей; сценаріїв для теле- і радіопередач, для кінофільмів про митців; нарисів про митців: О. Пащенка (1947), І. Їжакевича (1955), Т. Яблонську (1958), Л. Позена (1962), К. Трохименка (1969), С. Адамовича (1977), В. Касіяна (1978), О. Шовкуненка (1983) та ін., які відзначаються глибоким знанням матеріалу й досконалою літ. мовою. Портрети В. виконали Д. Шавикін, О. Шовкуненко.

Пр.: «Живописна Україна» Тараса Шевченка. 1963; Мовою графіки. 1967; Автопортрети Тараса Шевченка. 1973; Український політичний плакат. 1981; Живі традиції. 1985 (співавт.); Майстри плаката. 1989 (усі – Київ).

М. О. Криволапов

Стаття оновлена: 2005