Владко Володимир Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Владко Володимир  Миколайович

ВЛАДКО́ Володимир Миколайович (26. 12. 1900(08. 01. 1901), С.-Петербург – 21. 04. 1974, Київ) – письменник, журналіст. Чл. СПУ (1934). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. Воронез. ІНО (РФ, 1921). Від 1917 працював у газетах і журналах; друкував нариси, фейлетони – враження від подорожей країнами колиш. СРСР. Делегат 1-го з’їзду рад. письменників у Москві (1934). Працював на укр. радіостанції ім. Т. Шевченка у м. Саратов (РФ, 1941– 44), спецкором Радінформбюро (1944); власкором г. «Правда» (1944–46), нач. Головреперткому УРСР та гол. ред. г. «Радянське мистецтво» (1947– 51), зав. укр. відділу «Литературной газеты» (1951–56). Один із фундаторів наук. фантастики в укр. літ-рі. Автор нарисів «Балахна – країна паперова» та «Донбас – золота країна» (обидва – Х., 1930), повістей «Ідуть роботарі» (Х.; К., 1931), «Чудесний генератор» (Х.; К., 1934), «Позичений час» (К., 1963), «Фіолетова загибель» (К., 1965); романів «Аргонавти Всесвіту» (Х., 1935), «Нащадки скіфів» (К., 1939), «Сивий капітан» (К., 1959), «Залізний бунт» (К., 1967). Виступав як літ. і театр. критик. Переклав укр. мовою драм. твори «Шакали» (1953) й «Ангел-хранитель з Небраски» А. Якобсона (1954), «Голос Америки» Б. Лавреньова (1960). Окремі твори В. перекладено рос., білорус., лит., болгар., чес., серб., нім., англ., япон. мовами.

Тв.: Твори: У 5 т. К., 1970–71.

Літ.: Пивоваров М. Науково-фантастичний жанр в українській радянській літературі // Вітчизна. 1954. № 10; Творчість Володимира Владка // Білецький О. Зібр. пр.: У 5 т. Т. 3. К., 1966.

Г. Д. Зленко

Стаття оновлена: 2005