Власенко Іван Микитович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Власенко Іван  Микитович

ВЛА́СЕНКО Іван Микитович (25. 11. 1934, с. Недригайлів, нині смт Сум. обл.) – прозаїк. Чоловік Н. Конотопець. Літ. премія ім. А. Головка (1994). Чл. НСПУ (1973). Закін. Київ. ун-т (1958). Працював зав. відділу обл. молодіж. г. «Київський комсомолець» (1958–61), у г. «Колгоспне село» (1961–64), відп. секр. ж. «Знання та праця» (1964–70), ст. ред. вид-ва «Рад. письменник» (1970–72); від 1972 – відп. секр. комісії критики та теорії літ-ри, 1979–89 – відп. секр. приймал. комісії СПУ. Від 1993 – ред. відділу науки і медицини г. «Урядовий кур’єр». Автор зб. прозових байок «Залп» (1966), «Едельвейс кохання» (1971), «Вага порожнечі» (1987), «Цап у капусті» (2003); повістей «Дорога до себе» (1972), «Олександр Палладін» (1982), «Над Сулою синє небо» (1984); романів «Остарбайтер» (1980), «Коли дозрівають каштани» (1984), «Розшукується безпалий» (1987, співавт.), «Мертві не вміють мовчати» (1994; усі – Київ). Осн. теми повістей і романів – 2-а світ. війна, долі в’язнів гітлерів. концтаборів, боротьба проти фашизму, повоєнні роки, актуал. проблеми сьогодення.

П. М. Перебийніс

Стаття оновлена: 2016