Власні назви (оніми) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Власні назви (оніми)

ВЛА́СНІ НА́ЗВИ (О́НІМИ) – слова або словосполучення, які позначають індивідуальні об’єкти. На відміну від заг. назв, які у своєму значенні об’єднують ряд однотип. об’єктів, В. н., навпаки, індивідуалізують найменов. об’єкт, вирізняють його з класу однотипних. Так, В. н. Дніпро і Київ виділяють названі геогр. реалії з ряду однорід., позначуваних відповідно заг. назвами річка й місто. В. н. вивчає ономастика, або називництво. Серед В. н. розрізняють: назви геогр. об’єктів (топоніми), назви осіб (антропоніми), назви божеств, міфіч. істот (теоніми, міфоніми), клички тварин (зооніми), назви орг-цій, виробн. та сусп. об’єднань (ергоніми), назви відрізків часу, подій (хрононіми), назви предметів матер. і духов. культури (хрематоніми). Сукупність усіх В. н. мови становить її ономаст. простір.

Літ.: Ономастика. 1966; Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. 1966; Худаш М. Л. З історії української антропонімії. 1967; Питання сучасної ономастики. 1976; Словник гідронімів України. 1979; усі – Київ.

Л. Т. Масенко

Стаття оновлена: 2005