Власність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Власність

ВЛА́СНІСТЬ – у філософії: максимально можливе розпоряджання предметами різного роду, встановлене звичаєвим чи писаним правом. Суб’єктами В. можуть бути окремі індивіди чи колективи; відповідно розрізняють індивідуал. (приват.), колективну та суспільну (державну) В. Індивіди можуть виступати співвласниками, і таку форму В. відрізняють від колектив. В., оскільки суб’єктом колектив. В. є певний колектив, взятий загалом. Об’єктами В. можуть бути природні та штучні об’єкти, ідеї, задуми, проекти, різного роду інформація (інтелектуал. В.). У деяких сусп-вах у минулому узаконеними об’єктами В. були люди (рабовласництво), в наш час рабовласництво існує у прихов. формі (de facto, а не de jure). Ін-т В., який встановлює звичаєве чи писане право (включаючи поєднання обох), передбачає певні способи набуття права В., використання цього права та способи відмови від В.: переведення В. у статус нічийної, передачі права В. ін. особі (продаж, дарування тощо). Особливості ін-ту В. залежать від типу сусп-ва, вони змінюються історично. Із В., як правило, пов’язаний рівень добробуту, сусп. становище, влада, рівень свободи, повага, престиж. Тому форми В. та норми, які регламентують право В., перебувають у центрі уваги політ. філософії. Різні концепції політ. філософії та відповідні політ. ідеології відрізняються тим, який ін-т В. вони вважають прийнятним. Оскільки центральним у політ. філософії є поняття «справедливість», то найчастіше право В. розглядається під кутом зору забезпечення бажаного рівня соціал. справедливості. Виникнення сучас. сусп-ва і ринк. економіки було наслідком того, що ін-т В. став ґрунтуватися на праві В., у відповідності з яким відчуження В. виключається. Осн. аргументація на користь права В. полягає в тому, що воно забезпечує більший рівень незалежності людини (її свободи), а також розв’язує екон. ініціативу, забезпечуючи високі темпи екон. зростання.

В. С. Лісовий

Стаття оновлена: 2005