Власовський Іван Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Власовський Іван  Федорович

ВЛАСО́ВСЬКИЙ Іван Федорович (28. 08. 1883, с. Вільшана, нині Дворічан. р-ну Харків. обл. – 10. 10. 1969, Торонто) – церковний діяч УАПЦ. Закін. Київ. духовну академію. Захистив канд. дис. на тему «Взгляд представителей исторического материализма на происхождение христианства пред судом науки» (1908). У 1908–18 працював у г-зіях Полтавщини (Лохвиця, Золотоноша) та Чернігівщини (Конотоп), 1918–26 – дир. г-зії в Луцьку. У 1920–30-х рр. брав участь в українізації православ. церк. життя на Волині. Ген. секр. Т-ва ім. П. Могили в Луцьку і ред. г. «За соборність», ж. «Церква і нарід» (1935–38, 1949–51). Посол до Польс. сейму (1928– 30), секр. Волин. духов. консисторії в м. Кременець (нині Терноп. обл., 1934–39). Один із засн. т-ва «Просвіта» у Луцьку. Неодноразово був ув’язн. польс. владою. Від 1941 – дорадник і співроб. митрополита Полікарпа (Сікорського), 1942–43 – секр. Адміністратури УАПЦ в Луцьку. Від 1944 – на еміграції у Празі, від 1945 – у Мюнхені. 1945–48 – дир. канцелярії Священ. синоду УАПЦ, дир. Богослов. ін-ту УАПЦ. Від 1948 – у Канаді, проф. Колегії св. Андрія (1948–50). Автор праць на церк.-істор. теми, серед них – «300 лет под державою дома Романовых. 1613–1913» (К., 1913, співавт.), «Канонічні й історичні підстави для автокефалії Української Православної Церкви» (Авґсбурґ, 1948), «Православні українські монастирі в минулому і тепер» («Церква і нарід», 1950, № 5–6), «Нарис історії Української Православної Церкви» (у 5-и т., Нью-Йорк; Банвд Брук, 1955–66; К., 1998), «Outline history of the Ukrainian Orthodox Church» (New York, 1956), «Живе слово: Збірка духов. бесід на церк. свята й різні випадки» (1958, ч. 1), «Т. Шевченко в світлі релігійної думки» (1961), «Православно-Християнське моральне богословіє» (1973; усі – Нью-Йорк).

Літ.: Дублянський А. Пам’яті проф. Івана Власовського // Рідна церква. 1970. № 81.

А. І. Жуковський

Стаття оновлена: 2005