Властивість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Властивість

ВЛАСТИ́ВІСТЬ – філософська категорія, одна з основних в онтології; позначає особливість об’єкта, способу його буття, притаманну об’єкту як самототожній цілісності, дозволяє його ідентифікувати і відрізняти від інших об’єктів або встановлювати його схожість (тотожність) з іншими об’єктами. Категорія В. пов’язана з категоріями якості та кількості, сутності та явища; є способом визначення їхнього змісту й репрезентації. В. слід відрізняти від ознаки, яка виконує функцію певного знака, що співвідноситься з об’єктом і вказує на те, чим є даний об’єкт. Проте ознака як носій деякої інформації про об’єкт для суб’єкта може бути фальсифікацією, імітувати певні В. Водночас В. пов’яз. із буттям об’єкта, його визначеністю як даного предмета, невідділ. від цієї визначеності. Будь-яка В. характеризує потенції об’єкта, його можливості, які реалізуються (актуалізуються) через його взаємодію з ін. об’єктами або через відношення до них. Особливий онтол. смисл категорії В. пов’яз. із тим, що попри існування поряд з інваріант., незмін. В. для кожного об’єкта є В. мінливі, тимчасові, але саме категорія В. дозволяє розуміти світ як універсум, у якому є впорядкованість, системність, раціональність, закономірність. В абсолютно плин. світі неможливі предмети, що мають певні В., а тому не існують і самі предмети, неможливі регулярність і закономірність. Проблема В. дискутувалася у часи античності у зв’язку з розрізненням атрибутів (необхід., суттєвих, невідділ. В. предмета) і акциденцій (випадкових, мінливих, тимчасових В.), а також у середньовіччі і в Новий час у зв’язку з проблемою субстанцій і співвідношенням субстанції, її атрибутів та модусів (Тома Аквінський, Р. Декарт, Б. Спіноза, Т. Гоббс). Питання про т. зв. первинні і вторинні якості набуло особл. ваги у 17 ст. Поділ на первинні і вторинні якості відобразив проблему виявлення у предметах (об’єктах) тих В., які не мають суто феномен. характеру, не пов’яз. із чуттєвістю суб’єкта. Розрізняють В. об’єктів: реал. (емпіричних), логіко-концепт. (теоретичних) та уявних (створ. худож. чи реліг. фантазією). Наук. пізнання, виокремлюючи сфери наук. дослідж., виділяє відповідні типи В., характерні для об’єктів певної науки чи наук. дисципліни. Особл. значення має виділення В. класифікац., або якісних (дають можливість зарахувати об’єкт до певного класу об’єктів), В. порівняльних (дозволяють ввести між об’єктами відношення порядку, порівняти за інтенсивністю) і В. кількісних (співвідносяться із поняттям вимір. величини).

В. М. Свириденко

Стаття оновлена: 2005