Вовгура - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вовгура

ВОВГУ́РА (справж. – Гниненко Григорій Кіндратович; ? – 07. 09. 1921) – отаман. Чл. УСДРП. Навч. у лісовому ін-ті. Під час 1-ї світ. війни закін. школу прапорщиків й артилер. курси і був направлений на Пд.-Зх. фронт, де командував ротою. Делегат 2-го Всеукр. військ. з’їзду (Київ, 1917). Після повернення зі столиці зарах. до 3-го Січового куреня. У березні–квітні 1918 брав участь у бойових діях проти більшов. армії. За часів Директорії – сотник Верхньодніпров. полку Армії УНР. 1919 у Жовтян. волості (нині Дніпроп. обл.) підняв повстання проти білогвардійців. Разом із К. Блакитним організував підпіл. повстан. ком-т у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ); 12 травня 1920 у м. Кривий Ріг (нині Дніпроп. обл.) підняв повстання проти мобілізації до більшов. армії; був начштабу Степової (Олександрій.) дивізії. Після демобілізації дивізії взимку 1920–21 переховувався у с. Нетесівка (нині Царичан. р-ну Дніпроп. обл.). Став жертвою зради. Розстріляний у Жандарм. балці побл. Катеринослава.

Літ.: Отчет Екатеринославской губернской ЧК с 1. 01. 1920 по 1. 11. 1921 годы. Дн., 1994.

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2005