Вовкодав Володимир Петрович

ВОВКОДА́В Володимир Петрович (15. 12. 1926, с. Лозни Летичів. р-ну, нині Хмельн. обл. — 04. 03. 2012, с. Кармалюкове Жмерин. р-ну Вінн. обл., похований у с. Курилівці Жмерин. р-ну) — крає­знавець і фольклорист. Член НСЖУ (1996). Премія ім. П. Чубинського Укр. товариства охорони памʼяток історії та культури (1996). Ре­прес. 1944–55 за роз­по­всюдже­н­ня листівок-закликів УПА. Закін. Вінн. мед. училище (1959). Від 1960 — зав. медпункту у с. Кармалюкове Жмерин. р-ну Вінн. обл. Збирав істор. та фольклор. матеріали про У. Кармалюка, записав понад 2 тис. пісень, сотні легенд, пере­казів, усмішок, прислівʼїв та приказок, повірʼїв, замовлянь, тлумачень снів, прі­звиськ, топонім. назв, діалектизмів тощо, які уві­йшли до зб. «Весільні пісні» (1982), «Народні оповіда­н­ня» (1983), «Калинова сопілка» (1989), «Український сон­ник», «Голод–33: Народна книга-меморіал» (обидві — 1991), «Народні повірʼя» (1994; усі — Київ), «Євшан-зілля» (Л., 1992), «Подільські криниці» (В., 1994). Окремо ви­дано фольклорні записи про У. Кармалюка «Остан­ній гайдамака» (В., 2001), зб. «Правда очі коле» (В., 2003). Спів­автор істор.-крає­знав. нарису «Жмеринський край» (Жмеринка, 2003). Автор наук. роз­відок, публікацій про визв. рух на Поділ­лі у 20-і рр. 20 ст., статей «Дерева-памʼятки на батьківщині Кармалюка» // «НТЕ», 1985, № 6; «Доба сталінізму і за­стою в приказках земляків Кармалюка» // «Прапор», 1990, № 6; «Голгофа одного села: До 60-річчя великого терору» // «Нові горизонти», Жмеринка, 1998, 1 квіт. Ініціював встановле­н­ня памʼятника У. Кармалюку в смт Летичів Хмельн. обл. 2014 на фасаді Кармалюківського Будинку культури встановлено меморіальну дошку В., від 2016 Жмеринська центральна ра­йон­на бібліотека та одна з вулиць міста носять його імʼя. 2018 засновано обласну крає­знавчу премію ім. В.

Завантажити статтю