Вовчок Марко - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вовчок Марко

ВОВЧО́К Марко (справж. – Вілінська Марія Олександрівна; ін. псевд. – Я. Канонин, Украинка; 10(22). 12. 1833, маєток Єкатерининське, побл. с. Казаки, нині Липец. обл., РФ – 10. 08. 1907, х. Долинськ, нині у межах м. Нальчик, Кабардино-Балкарія, РФ) – письменниця. Сестра Д. Вілінського. З дворян. родини укр.-польс. походження. 1846–48 виховувалася у приват. пансіоні в Харкові, згодом жила в м. Орел (нині РФ) в сім’ї тітки К. Мардовінової, де познайомилася і одружилася 1851 з О. Марковичем. Жила у Чернігові (1851–53), Києві (1853– 55), Немирові (нині Вінн. обл., 1856–58); вивчала укр. мову, побут, фольклор. Видала зб. «Народні оповідання Марка Вовчка» (С.-Петербург, 1857; рос. переклад за ред. І. Тургенєва – «Украинские народные рассказы», 1895) та «Рассказы из народного русского быта» (1859). На поч. 1859 жила у С.-Петербурзі, перебуваючи в товаристві Т. Шевченка (присвятив їй вірш «Марку Вовчку», 1859), П. Куліша, М. Костомарова, І. Тургенєва, М. Некрасова, Д. Писарева. 1859–67 – в Німеччині, Великій Британії, Швейцарії, Франції, Італії. Спілкувалася з Л. Толстим, Д. Менделєєвим, І. Сеченовим, М. Бакуніним, О. Бородіним, М. Добролюбовим; представниками чес., польс., франц. (Ж. Верн, П. Меріме, П. Віардо), нім. (композитор Е. Мертке упорядкував з її голосу зб. «Двісті українських пісень», 1865) еміграції. Співпрацювала з герценів. «Колоколом», «Magazin d’Education et de Récréation», входила до редколегії останнього та опублікувала тут низку власних оповідань, казок, статей. Перебуваючи за кордоном, написала: повісті «Три долі», «Кармелюк», «Лимерівна» (обидві – за мотивами нар. легенд про ватажків укр. визв. руху), зокрема й рос. мовою – «Жили да были три сестры», «Червонный король», «Тюлевая баба», «Глухой городок»; оповідання «Павло Чорнокрил», «Не до пари»; соц.-побут. казку «Дев’ять братів і десята сестриця Галя» та ін. На замовлення ред. ж. «Основа» писала худож.-публіцист. нариси, видані під заголовком «Листи з Парижа» у львів. ж. «Мета» (1863). Від 1867 – у Росії: очолювала ж. «Переводы лучших иностранных писателей» (вперше переклала 15 романів Ж. Верна, твори Еркмана-Шатріана, Дж. Ґрінвуда, казки Г.-К. Андерсена, праці Ч. Дарвіна, А. Брема). 1868–75 брала участь у вид. ж. «Отечественные записки», де опубл. романи В. «Живая душа», «Записки причетника», повісті «Теплое гнездышко», «Сельская идиллия»; разом із Д. Писаревим співпрацювала у ж. «Русское слово». Від 1878 жила у місцях проходження служби свого другого чоловіка М. Лобача-Жученка. Інколи друкувалася в г. «Саратовський дневник», ж. «Русская мысль» та укр. ж. «Кіевская старина» (казка «Чортова пригода», 1902), «ЛНВ» («Як Хапко солоду відрікся», 1908). Написала повість «Відпочинок в селі» (1899), оповідання «Гайдамаки», «Чортяча напасть» (1902), переклала окремі твори Б. Пруса. У літ. творчості виробила власний стиль оповіді-«долі», інтим. сумовито-задушев. розмови чи оповіді з «уживанням» в особистість оповідача, проникненням у глибини люд. душі. Зв’язок із фольклором простежується у жанр.-композиц. системі, структурі образів. У центрі творів 50–60-х рр. – тема кріпац. лихоліття й боротьби за його скасування, понівечення кріпац. неволею, народження протесту волелюб. людей. Більшість ранніх творів написано в реаліст. манері. Творчість письменниці характеризується стильовим різноманіттям, розширенням жанр. діапазону прози; створенням соц.-побут. оповідань («Козачка», «Одарка», «Горпина», «Ледащиця»); соц. («Інститутка»), психол. («Три долі», «Павло Чорнокрил», «Не до пари»), героїко-істор. («Кармелюк», «Маруся») повістей. Окремі твори письменниці перекладено рос., франц., нім., італ., польс., чес., болгар., угор., сербо-хорват. мовами. Нині у будинку, де мешкала письменниця в останні роки життя, відкрито Вовчка Марка літературно-меморіальний будинок-музей, б-ку її імені, споруджено пам’ятник (1978; скульптор В. Фещенко). В Україні діють музеї письменниці у містах Немирів, Богуслав (обидва – Київ. обл.). Життю й творчості присвяч. роман «Марія» О. Іваненко (К., 1973).

Тв.: Народні оповідання. 1862; Полное собрание сочинений: В 7 т. Саратов, 1896–99; Твори: У 7 т. К., 1964– 67; Твори: У 2 т. К., 1983.

Літ.: Засенко О. Марко Вовчок: Життя, творчість, місце в історії літератури. К., 1964; Брандіс Є. П. Марко Вовчок: Статті і дослідж. К., 1975; Марко Вовчок: Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях. К., 1981; Марія Маркович (Марко Вовчок): Посмертна згадка // Франко І. Зібрання тв.: У 50 т. Т. 37. К., 1982; Лобач-Жученко Б. Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. К., 1983; Жученко Б. Б. Марко Вовчок у колі сучасників: Бібліогр. покажч. Л., 1983.

П. М. Федченко

Стаття оновлена: 2005