Корейська народно-демократична республіка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корейська народно-демократична республіка

КОРЕ́ЙСЬКА НАРО́ДНО-ДЕМОКРАТИ́ЧНА РЕСПУ́БЛІКА (КНДР; Чосон Мінджуджуий Інмін Конгхвагук) – держава у Східній Азії. Розташ. у пн. частині Корей. п-ова. На Пн. межує з Китаєм, на Пн. Сх. – з РФ, на Пд. – з Кореєю. На Сх. омивається Япон., на Зх. – Жовтим морями. Пл. 120,54 тис. км2. Насел. 24,7 млн осіб (2013): корейці – 99 %. Природ. приріст насел. 0,84 % (при рівні фертильності 2 дитини на одну жінку). Міське насел. складає 60,3 % (2011). За офіц. статисти­­кою, більша частина жит. є атеїс­­тами; ін. сповідують: шаманізм – 16 %, чхондоїзм – 13,5 %, буддизм – 4,5 %, християнство – 1,7 %. Держ. мова – корейська. Столи­­ця – Пхеньян (2,8 млн осіб, 2011). Найбільші міста (тис. осіб, 1996): Нампхо (731), Хамхин (710), Чхон­­джін (583). Адм. поділ: 9 провінцій і місто центр. під­по­­рядкування Пхеньян; особливий адм. статус мають торг.-екон. зона «Расон» (р-н центр. підпорядкування), Кесон. і Кимґансан. спец. екон. зони, м. Нампхо. Держ. устрій – соціаліст. республіка. Глава держави – голова Ком-ту оборони Кім Чен Ин. Законодав. орган – однопалат. пар­­ламент (Верховне нар. зібрання). Грош. одиниця – вона. Чл. ООН.

Тер. сучас. КНДР була заселена ще в епоху палеоліту. Перша корей. держава Кочосон утвор. 2333 до н. е. У 108 р. до н. е. її захопив Китай. Згодом виник­­ли ранні племінні об’єдн. Махан, Чінхан, Пьонхан, Когурьо, Окчо, Тонйє, які на поч. н. е. сформували 3 ранньофеодал. держави: Сілла, Пекче, Когурьо. Від 676 існувала Об’єдн. Сілла. 918 засн. королівство Корьо, яке до 936 об’єднало п-ів. У 13–14 ст. – під владою Монгол. держави, 1592–98 – Японії, 1627–36 – Китаю. Після япон.-китай. війни 1894–95 Корея потрапила під вплив, після рос.-япон. війни 1904– 05 – під протекторат Японії, яка 1910 анексувала тер. Корей. п-ова. Після поразки Японії у 2-й світ. війні за рішенням Ялтин. конф. (1945) п-ів поділено на зони: рад. (пн. частина) та амер. (пд. частина). Цей поділ мав тимчас. характер, були пла­­ни щодо об’єдн. країни у майбутньому. У зонах впливу згодом засн. 2 уряди – комуніст. пн.-корей. та капіталіст. пд.-корей. 1947 ГА ООН прийняла рішення про негайне проведення заг. виборів з метою забезпечення об’єднання та незалежності кра­­їни. СРСР рішуче виступив проти рішення ООН і відмовився допустити її представників на Пн. п-ова. 15 серпня 1948 пд. частину Кореї проголошено Респ. Корея, а 9 вересня у пн. частині проголошено КНДР. Такий поділ не задовольнив жодну зі сторін. 1951–53 тривала Корей. війна. 27 липня 1953 під­­писано Угоду про перемир’я, за якою пн. та пд. зони розділено воєнно-демаркац. лінією, по обидві сторони якої проходить демілітариз. зона завширш­­ки 4 км. Офіц. ідеологія держави – ідея чучхе, яку її творці Кім Ір Сен та Кім Чен Ір визначили як філос. ідеологію, у центрі ува­­ги якої – людина. У липні 1972 підписано сумісну заяву Пн. та Пд., у якій зафіксовано осн. прин­­ципи об’єдн.: мирним шляхом, без зовн. підтримки, на основі «великої нац. консолідації». Об’єдн. країни у Пхеньяні мало відбутися шляхом створення конфедерації (Конфедеративна Демократ. Респ. Корея) за фор­­мулою «одна нація, одна держава – дві системи, два уряди». 1991 КНДР і Респ. Корея уклали Угоду про примирення, ненапад, співпрацю й обміни, 1992 прийняли Сумісну декларацію про денуклеаризацію Корей. п-ова. 13–15 червня 2000 у Пхеньяні відбувся перший в історії міжкорей. саміт. За його підсумками голова Ком-ту оборони КНДР Кім Чен Ір і тодіш. президент Респ. Корея Кім Де Джун підписали Сумісну декларацію Пн. і Пд., що нині розглядається як основополож. документ для об’єдн. на довгострокову перспективу.

У декларації наголошувалося, зокрема, на об’єдн. країни «силами самої корейсь­­кої нації». 2–4 жовтня 2007 у Пхеньяні пройшла 2-а міжкорей. зустріч на вищому рівні, за підсумками якої Кім Чен Ір і президент Респ. Корея Но Му Хьон підписали Декларацію про розвиток міжкорей. відносин, мир і процвітання, що розвивала ідеї і принципи Суміс. декларації 2000. Характер. особливістю розвитку політ. діалогу відносин Пн. і Пд. залишається нестабіль­­ність. Обсяг торгівлі між Пн. і Пд. 2007 склав бл. 1,5 млрд дол. США. Найбільшими проектами є Кимґансан. турист. зона, Кесон. пром. зона, з’єднання залізниць й автомоб. доріг Пн. і Пд. на сх. і зх. узбережжі. Крім того, Пд. Корея надає КНДР значну екон. й гуманітарну підтримку. 2007 Пхеньян отримав від Пд. Кореї 400 тис. т рису на кредит. основі.

Тер. КНДР переважно гориста. Найвища точка – г. Пектусан (2744 м над р. м.). На Пд. Зх. – родючі рівнини. Майже вся тер. на Зх. країни зайнята с.-г. угіддями. Клімат здебільшого континентал., із холод., сухою зимою та спекот., вологим літом. Середня т-ра січня –8 °С, липня – +24 °С. Середньорічна кіль­­кість опадів понад 900 мм (випадають переважно улітку й під час мусонів). Найбільші річки: Амноккан (Ялуцзян), Туманган, Тедонган. Поширені широколис­­тяні та хвойні ліси. Тварин. світ: леопард, тигр, олень, ведмідь, вовк, журавель, чапля, орел, бекас. Природні ресурси: свинець, ртуть, уран, фосфати, апа­­тити, вольфрам, буре та кам’я­­не вугілля, цинк, графіт, залізна і марганцева руди, мідь, золото, сірчаний та залізний колчедан, сіль, флюорит. КНДР має найізольованішу у світі економіку. Нестача палива та техніки для цивіл. вжитку, капіталовкладень у галузі пром-сті (окрім воєнної) мають негативні наслідки для економіки країни. Від серед. 1990-х рр. країна офіційно визнала існування голоду, було відкрито доступ світ. благодій. орг-ціям. За офіц. даними комуніст. сторони, 1995 від голоду загинуло 220 тис. жит., за ін. неофіц. підрахунками чис­­ло померлих наближається до 2 млн. Екон. підтримку КНДР на­­дають США, ЄС та Пд. Корея. Оскільки від поч. 1960-х рр. КНДР не публікує внутр. статистики, для оцінювання екон. потенціалу країни доводиться керуватися зовн. експерт. оцінками. Відо­­мо, що у докриз. 2007 зовн. борг КНДР становив бл. 18 млрд дол. США. ВВП складає 44,5 млрд дол. США, у розрахунку на особу – 1800 дол. США (2011). Однак система розрахунку ВВП КНДР пд.-корей. та ін. фахівцями залишає великий простір для критики: з об’єктив. причин важко хоча б приблизно розра­­хувати вартість тих чи ін. товарів і послуг, вироблених у КНДР, в дол. США. Відповідно, «напівофіційні» дані про ВВП можуть бути завищені як мінімум в 2–3 рази. Спроби екон. реформ, зроблені 2002 при Кім Чен Ірі, були спрямов. на скасування картк. системи і розширення ринк. відносин. Зважаючи на опір в уряді країни, незабаром реформи були фактично згорнуті. Нині велика частина підпр-в КНДР перебуває у тяжкому становищі, а заробітна плата на деяких з них виплачується виключно виробленою продукцією. У КНДР незначна частина насел. має власний автомобіль, переважно через те, що у цій ізольов. країні є багато проблем із постачанням нафти. Осн. галузі пром-сті: воєнна, маш.-буд., енергет. (однак у країні підтримується режим жорсткої економії електроенергії), хім., гірн. (видобуток залізної руди, вугілля, графіту, магнезиту, цинку, міді, свинцю, дорогоцін. металів), металургія, текстил., харчова. КНДР суттєво залежить від експорту енергоносіїв (у країні практично не розвинені вугіл. та нафтопереробна пром-сті).

С.-г. угіддя займають 18,7 % тер. країни. Структура с. госп-ва: ви­­рощування рису, кукурудзи, пше­­ниці, ячменю, проса, сої, тютюну, картоплі, овочів та фруктів. Також розвинені свинарство, скотарство, птахівництво, ри­­баль­­ство та шовківництво. У горах Кимґансан є поклади алмазів. Експортує мінерали, металург. продукцію, вироби різного вжитку, зброю та боєприпаси, текстиль, риболовне приладдя; осн. партнери: Китай – 45,6 %, Пд. Корея – 20,2 %, Японія – 12,9 %. Імпортує паливо, вугілля, машини та механізми, текстиль, зерн. культури; осн. парт­­нери: Китай – 32,9 %, Таїланд – 10,7 %, Японія – 4,8 %. У КНДР – 22 ун-ти. Міжнар. аеропорт – Пхеньян; осн. мор. порти: Вонсан, Чхонджін, Нампхо. Культура КНДР підпорядк. державі. У країні знімають кінофіль­­ми у стилі «соціалістичного реалізму з корейським відтінком». Внаслідок політ. ізоляції туризм слаборозвинений, проте грома­­дянам ін. країн в’їзд не заборонений. Відносини між 2-ма корей. державами далекі від друж­­ніх, що гальмує розвиток багатьох політ. і соц.-екон. процесів, зокрема й туризму. У КНДР туристів приваблює неосталін. атмосфера, будівлі, комуніст. спосіб життя. Приїжджають сю­­ди здебільшого китайці, для яких працюють спец. казино (у Китаї, крім Макао, казино заборонені). Китайців також приваблюють дешеві, порівняно з китай., товари. Якщо до країни хоче потрапити громадянин Пд. Кореї, йому потрібно отримати дозвіл від посольств КНДР і Пд. Кореї (для громадян ін. держав потрібний лише дозвіл посольст­­ва КНДР). Громадянам України отримувати візи не потрібно. Серед турист. об’єктів – згаслий вулкан Пектусан і нац. парк «Моранбон» – найважливіші па­­м’ятки природи, а також резервати Дапдонг, Хвангай, Хвангпо, Янгам. У столиці – залишки давніх фортеч. мурів, гарматна вежа Ильмільде, монум. брама Тедонмун, усипальниці 1 ст. до н. е., буддій. храми, Центр. істор. музей нац.-визв. боротьби, Музей Вітчизн. війни та художня галерея. У Кесоні (столи­­ця держави Корьо, 10–14 ст.) – усипальниці перших її правителів. Є низка меморіалів, пов’яз. із культом особи Кім Ір Сена та його сина.

Дипломат. і консул. представництва України та КНДР відсутні. КНДР визнала незалежність України 26 грудня 1991, дипломат. відносини між державами встановлено 9 січня 1992.

Літ.: Иргебаев А. Т., Тимонин А. А. КНДР: Справоч. Москва, 1988.

О. О. Бейдик

Стаття оновлена: 2014