Вогонь - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вогонь

ВОГО́НЬ (справж. – Горбанюк Ничипір Романович; 13(25). 03. 1891, с. Федорівка, нині Тиврів. р-ну Вінн. обл. – після липня 1957) – отаман. Під час 1-ї світ. війни – офіцер-артилерист. У 1917–18 був одним із організаторів загонів Вільного козацтва, 1919 створив і очолив Немирів. полк, який вів бої з більшов. військами. Восени 1920 разом із Армією УНР відійшов за р. Збруч. Від 3 травня 1921 – начштабу Пн. повстан. групи. 20 липня 1921 за невиконання наказу полковника Карого зміщений з посади, відтоді діяв самостійно (переважно на Тиврівщині), зокрема сформував повстан. ком-ти у Вінниці та Вороновиці. 24–27 серпня 1921, об’єднавшись із загонами отаманів Лиха та А. Онищука, вів бої проти частин 24-ї піхот. дивізії більшовиків. 29 вересня 1921 погодився на амністію, співпрацював із чекістами. Згодом емігрував до Праги, після 2-ї світ. війни мешкав у Німеччині.

Літ.: Коваль Р. Отаман святих і страшних. К., 2000; Завальнюк К. Провісники волі: Повстан. рух на Поділлі у персоналіях (20-і рр. ХХ ст.). Літин, 2005.

К. В. Завальнюк, Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2005