Біогеоценоз - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біогеоценоз

БІОГЕОЦЕНО́З (від біо..., гео... і ...ценоз) – функціональне поєднання на певній однорідній ділянці земної поверхні живих істот (рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів) і середовищ їхнього існування (ґрунтового, атмосферного, водного), між якими, а також між ними і навколишнім біотичним та абіотичним середовищами відбувається обмін речовиною та енергією. Сукупність живих компонентів Б. називається біоценозом, а неживих – біотопом. Осн. структурним й енергет. компонентом повночленних Б. є зелені рослини (автотрофні організми, продуценти), які в процесі фотосинтезу накопичують орган, речовину і сонячну енергію – поживу для гетеротроф. організмів – макроконсументів (тварин) і мікроконсументів (грибів і бактерій). Останні розкладають орган. речовини до простих мінерал. сполук. Неповночленні Б. (напр., печерні, пташині базари) існують за рахунок речовинно-енергет. ресурсів, спожитих у повночленних Б. У процесі синтезу і розкладу орган. речовини в Б. забезпечується одна з найголовніших функцій живих систем – біотич. кругообіг. Б. – складна, жива, динамічна система, охоплена постійним рухом і розвитком. У його межах виділяються біогеоценотичні горизонти (вертикал. розчленування Б.) і парцели (елементи горизонтал. поділу Б.), які вирізняються між собою за складом, структурою і властивостями компонентів, специфікою взаємовідношень між ними та речовинно-енергетич. обміну. Особливим структур. компонентом Б. є консорція – сукупність особин різноманіт. видів, у центрі якої знаходиться особина будь-якого автотроф. чи гетеротроф. виду, а її компоненти пов’язані з центром і між собою трофіч. та ін. зв’язками; вона охоплена постійним речовинно-енергет. та інформ. обміном і формує своє внутр. середовище. Б. є наземними і водними. Сукупність Б. певної території або Землі загалом утворює біогеоценот. покрив (за В. Сукачовим), чи біогеосферу (за М. Дилісом). Вперше термін «Б.» увів в 40-х рр. 20 ст. В. Сукачов. Б. споріднений з поняттям «екосистема», введеним у науку 1935 англ. ученим А. Тенслі. За визначенням Є. Лавренка й М. Диліса, Б. – це окремий вид екосистеми, коли її межі визначаються за межами фітоценозу, або Б. – це екосистема в межах фітоценозу. Б. є об’єктом вивчення біогеоценології й екосистемології.

Літ.: Основи лесной биогеоценологии. Москва, 1964; Дылис Н. В. Основи биогеоценологии. Москва, 1978; Номоконов Л. И. Общая биогеоценология. Ростов-на-Дону, 1989; Голубець М. А. Екосистемологія. Л., 2000.

М. А.Голубець

Стаття оновлена: 2004