БІОГЕОЦЕНОЛО́ГІЯ — наука про закономірності формува­н­ня, будову, пошире­н­ня, роз­виток та функціонува­н­ня біогеоценозів і біо­геоценотичного покриву. Б. сформувалася в межах геоботаніки і болотознавства внаслідок їх взаємодії із ґрунтознавством, зоологією, мікробіологією, кліматологією, географією та ін. природничими дисциплінами. Основоположником Б. є В. Сукачов (1880–1967), осн. концепції якого сформувалися під впливом наук. праць В. Докучаєва, Г. Висоцького, В. Станчинського, В. Вернадського. Під терміном «Б.» він ро­зумів «область знань про біо­геоценози», ви­значив її осн. положе­н­ня, теор. й практ. зав­да­н­ня, про­граму, напрями й організац. засади досліджень. Наук. ідеї В. Сукачова роз­винені в працях М. Диліса, Ю. Бял­ловича, М. Пʼявченка, Т. Работнова, В. Мазинга, Л. Родіна, О. Бельгарда, М. Голубця та ін. Усталені осн. поня­т­тя, методи ви­вче­н­ня структур. і функціон. організації біо­геоценозів, їх осн. компонентів — ґрунту, атмо­сфери, води, рослин, тварин і мікроорганізмів, продукц. і редукц. процесів, біо­тич. кругообігу, а також осн. їх типів — тундрових, лісових, болотних, степових, лучних, пустельних і водних, їх просторової й часової динаміки, принципи класифікації. Роз­виткові Б. сприяла Між­нар. біол. про­грама та про­грама ЮНЕСКО «Людина і біо­сфера». Центрами біо­геоценолог. дослідж. в Україні є Ін­ститут екології Карпат НАНУ (М. Голубець, К. Малиновський, М. Рудишин, Й. Царик, Ю. Чорнобай) і Дні­проп. університет (О. Бельгард, А. Травлєєв). Роз­виток ідей Б. та екології екосистем став основою для створе­н­ня нової галузі — екосистемології, в якій Б. роз­глядають як один з роз­ділів — вче­н­ня про біо­геоценозні екосистеми.