Біокомунікація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біокомунікація

БІОКОМУНІКА́ЦІЯ (від біо... і комунікація) – спілкування тварин, взаємини між особинами одного або різних видів за допомогою передавання сигналів (специфічних – хімічних, механічних, оптичних, акустичних, електричних тощо або неспецифічних – тих, що супроводжують життєдіяльність), які сприймаються органами зору, слуху, нюху, смаку, дотику, органами бічної лінії, термо- й електрорецепторами. Напрацювання (генерація) того чи іншого сигналу та його сприймання (рецепція) утворюють між організмами відповідний канал зв’язку – хім., акустич. і т. д. Інформація, яка надходить різними каналами зв’язку, сприймається нерв. системою, де формується відповідна реакція організму. Б. полегшує пошук їжі та сприятливих умов проживання, захист від ворогів та шкідливих впливів, зустріч особин різної статі, формування груп (зграй, стад, роїв, колоній та ін.) та регуляцію відносин між особинами всередині них (територіальна поведінка, ієрархія тощо). Роль каналів зв’язку у різних видів неоднакова, визначається способом життя тварин і залежить від умов середовища. Як правило, Б. здійснюється з використанням одночасно декількох каналів зв’язку, що доповнюють один одного. Найдавніший і найпоширеніший канал зв’язку – хімічний. Деякі продукти обміну речовин, що виділяються одними особинами, впливаючи на хеморецептори ін. особин, можуть слугувати регуляторами їхнього росту, розвитку і розмноження, а також викликати певні реакції поведінки. Так, феромони самців деяких риб прискорюють дозрівання самок, синхронізуючи розмноження популяції. Виняткову роль хемокомунікація відіграє у комах, визначаючи реакції їхньої поведінки (харчові, статеві та ін.), а у сусп. форм – розвиток і розподіл функцій і складну структуру бджолиної сім’ї чи мурашника. Пахучі речовини використовують для маркування території, скріплення зв’язків у групах. Риби, земноводні і ссавці добре розрізняють запахи особин свого та ін. видів, а спільні групові запахи допомагають тваринам відрізнити «своїх» від «чужинців». У спілкуванні риб істотним є сприйняття органами бічної лінії локал. рухів води. Цей вид дистантної механорецепції дає змогу виявляти ворога чи здобич, підтримувати порядок у косяку. Тактильні форми (напр., алопринінг, грумінг) важливі для регуляції внутр.-видових стосунків у деяких птахів і ссавців. У міног, міксин і деяких риб створюване ними електричне поле допомагає у пошуках їжі. У «неелектричних» риб у косяку утворюється спільне електричне поле, яке координує поведінку окремих особин. Зорову Б. зазвичай супроводжує утворення структур, які набувають сигнального значення (забарвлення і кольоровий візерунок, контури тіла або його частин), і виникнення ритуалізованих рухів (ритуал). Зорова Б. особливо важлива для мешканців відкритих ландшафтів. Акустичне спілкування найбільш розвинене у членистоногих і хребетних. Його роль як ефективного способу дистантної сигналізації зростає у водному середовищі та у закритих ландшафтах. Розвиток звукової Б. залежить від розвитку інших каналів зв’язку. У птахів, напр., високі акустичні здібності властиві гол. чином скромно зафарбованим видам, тоді як яскраве забарвлення і складна дистанційна поведінка зазвичай узгоджується з невисоким рівнем звукового спілкування. Складна структура багатьох сигналів допомагає персонально впізнавати партнера. Комплекс сигнальних структур та реакцій поведінки, у процесі яких вони використовуються, утворює специфічну для кожного виду сигнальну систему. У досліджених видів риб число специфічних сигналів видового коду коливається від 10 до 26, у птахів – від 14 до 28, у ссавців – від 10 до 37. Б. відіграє важливу роль у міжвидовому спілкуванні. Для захисту від хижаків, що розшукують здобич за запахом, види-жертви виділяють неприємні запахи, що відлякують ворогів, їхні тканини стають непридатними для вживання, а для захисту від хижаків, які користуються зором, – різні типи забарвлення й форми покривів, серед яких наслідувальна подібність незахищеного організму із захищеним або неїстівним (мімікрія).

Літ.: Хайнд Р. Поведение животных / Пер. с англ. Москва, 1975; Барбье М. Введение в химическую экологию / Пер. с франц. Москва, 1978; Экология, структура популяций и внутривидовые коммуникативные процессы у млекопитающих. Москва, 1981; Чайченко Г. М., Харченко П. Д. Физиология высшей нервной деятельности. К., 1981.

Л. І. Францевич

Стаття оновлена: 2004