Котович Никанор Антонович

КОТО́ВИЧ Никанор Антонович (26. 08(07. 09). 1845, с. Черева­чиці Гроднен. губ., нині Брест. обл., Білорусь – 14. 04. 1938, с. Крупчиці Поліс. воєводства, нині Брест. обл.) – церковний діяч. Брат І. Котовича. Закін. Литов. духовну семінарію (м. Вільно, нині Вільнюс, 1865). Працював учи­телем у Кобрин. і Вілен. духов. уч-щах (1865–71). Був священи­ком у се­лах Гроднен. губ. (1871–1936). Ав­тор праць на богослов. та істор. теми, видав кілька бро­шур своїх проповідей, зокрема «Беседа в день пятидесятилетия уничтожения унии» (1889), «Бесе­да к простому народу» (1901; оби­дві – Вільно). Побудував храм-па­м’ятник перемоги рос. військ під командуванням О. Суворова над польс. повстанцями (1794), від­крив нар. б-ку на кош­ти Ф. Пав­лен­кова (обидві – у с. Крупчиці, 1913). Перший захисник прав українців Полісся. Написав 25 трав­ня 1918 доповідну записку міністру нар. освіти на за­хист прав жителів Брест.-Пінсько­го Полісся.

Літ.: Memoriał o. Nikanora Kotowicza do ministra oświaty ludowej Ukrainy // Над Бугом і Нарвою. 1999. № 1; Иль­ин А. Полесские священники Котовичи // Гістарычная брама. 2004. № 1.

О. Л. Ільїн