Біологічні стимулятори - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біологічні стимулятори

БІОЛОГІ́ЧНІ СТИМУЛЯ́ТОРИ – речовини тваринного та рослинного походження або штучно синтезовані, які при введенні в організм здатні прискорювати ріст, підвищувати збудливість, активізувати функціональну спроможність і відновлювати функцію окремих органів або тканин, систем і цілого організму, знижену внаслідок перенесених захворювань чи вікових змін. Найпоширенішими Б. с. є речовини специф. дії, що тонізують серцево-судинну, нервову та м’язову системи й розумову діяльність людини (вітаміни, ендокринні препарати, глюкоза, ферменти, лікувал. препарати рослин. походження, цитотоксичні сироватки тощо). До найпоширеніших речовин стимуляц. дії рослин. походження відносять насамперед кофеїн, що міститься в листках чаю й насінні кави і збуджує ЦНС, завдяки чому тонізує весь організм. Дуже сильно стимулює ЦНС стрихнін із насіння строфанту, зумовлюючи активізацію всіх життєвих функцій, загострення зору, слуху й больових відчуттів та посилюючи діяльність серця, органів травлення й дихання. Камфора з камфорного лавра, модрини та деяких ін. рослин стимулює діяльність серця і дихання. Так само діють синтет. кордіамін і коразол. Алкалоїд ефедрин з ефедри хвощової стимулює симпатичну нервову та судинну системи. Його синтет. аналог фенамін застосовують проти втоми, він загострює увагу, слух і зір. Велику групу збуджувальних, стимуляційних речовин становлять сполуки з женьшеню, аралії маньчжурської, заманихи високої, елеутерококу колючого, а також із левзеї, арніки, лимоннику китайського, родіоли рожевої, тирличу жовтого. Вони мають різну хім. природу, належать здебільшого до стероїдних і тритерпенових глікозидів, до похідних лігнанів, але однаково діють на організм людини: тонізують життєві процеси, нормалізують кровообіг, дихання і травлення, знімають скам’янілість і скутість, зумовлені стресами і спазмами гладеньких м’язів. Завдяки здатності цих речовин впливати на захисні системи організму, підвищувати його тонус, відновлювати властиву йому рівновагу (гомеостаз) і протистояти різноманітним стресовим ситуаціям їх називають антистресовими, або адаптогенами. Вчені встановили, що цілющу дію деяких лікар. рослин можна посилити, помістивши їх на тривалий час у несприятливі умови середовища (такі як холод, темрява, недостатнє живлення, іонізуюче опромінення тощо). Завдяки цьому у відокремлених частинах рослин чи в цілісному організмі відбуваються біохім. зміни й виробляються особливі речовини неспециф. природи – т. зв. біогенні стимулятори. Так, сік алое стає біоген. стимулятором і діє найефективніше тоді, коли зрізані листки рослини витримати в темряві протягом тижня за т-ри від +4 до +8 °С. Отже, біогенні стимулятори належать до біологічно активних речовин, що утворюються в ізольованих рослин. і тварин. тканинах, а також у цілісному організмі в процесі їх адаптації до несприятл. умов. Біогенні стимулятори сприяють регенерації нормал. функцій та підвищенню життєдіяльності організмів.

Укр. офтальмолог і хірург, акад. В. Філатов уперше (1933) створив учення про біогенні стимулятори, яке стало основою лікувал. методу тканин. терапії, розробки тканин. препаратів – неспециф. лікар. засобів, які підвищують опірність організму за рахунок активації ферментних, регенераторних, імун. та ін. його захисних систем. Хім. природа біоген. стимуляторів складна й ще не до кінця з’ясована. До їхнього складу входять комплекс мікроелементів, вітамінів, різних орган. кислот (янтарна, фумарова, корична та ін.), незамінні амінокислоти й ненасичені кислоти жирного ряду. Біогенні стимулятори також виготовляють із торфу, з мулової та лиманової грязей. Застосовують біогенні стимулятори в медицині та ветеринарії з лікувал. й профілакт. метою, в с. госп-ві – для передпосівного обробітку насіння для підвищення продуктивності рослин. До мед. препаратів, що містять біогенні стимулятори, належать: таблетки, рідкий екстракт та сік алое (отриманий методом Філатова); біосед (екстракт трави очитка великого); цернілтон (екстракт пилку певних видів рослин); прополіс і апілак (сухе нативне маточне молочко робочих бджіл); екстракт і суспензія плаценти; склоподібне тіло ока великої рогатої худоби, свиней, овець; солкосерил (екстракт із крові великої рогатої худоби); ФіБС (корична кислота і кумарини із відгону лиманової грязі); пелоїдин та пелоїдодистилят (екстракт із мулової лікувал. грязі); торфот (відгін торфу); гумізоль (фракція гумінових кислот хаапсалуської мор. лікувал. грязі) та ін. Вживають їх здебільшого з їжею чи вводять підшкірно або внутрішньом’язово. У ветеринарії біогенні стимулятори застосовують для лікування довгонезагойних ран, виразок, метритів, уражень шкіри; іноді – для підвищення продуктивності с.-г. тварин, як стимулятор росту молодняка, для підвищення молочності корів, вовнової продуктивності овець тощо. Серед біостимуляторів для використання у тваринництві – антибіотики, гормони, ферменти, специф. сиворотки, тканинні препарати, премікси, синтет. амінокислоти (лізин, метіонін), вітаміни, кормові дріжджі тощо. Для передпосівного обробітку насіння зернових чи овочевих культур як біогенні стимулятори використовують розчини 0,002 та 0,005 %-ї янтарної та 0,02 %-ї нікотинової кислот. До Б. с. належать також допінги – фармакол. та ін. речовини, які при введенні в організм викликають тимчасове підвищення його активності. Допінги іноді застосовують у медицині. У спорті рішенням МОК та ін. міжнар. федерацій спорту вживання засобів допінгу категорично заборонене (див. Допінги).

Літ.: Філатов В. П. Оптична пересадка рогівки і тканинна терапія. К., 1948; Гродзинский А. М., Гродзинский Д. М. Краткий справочник по физиологии растений. К., 1964; Филатов В. П. Тканевая терапия. К., 1975; Растительные лекарственные средства. К., 1985; Брехман И. И., Нестеренко И. Ф. Природные комплексы биологически активных веществ. Ленинград, 1988; Тринус Ф. П. Фармако-терапевтический справочник. 6-е изд. К., 1988; Георгиевский В. П., Комиссаренко Н. Ф., Дмитрук С. Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. Новосибирск, 1990; Ганич Т. М. Радіація, здоров’я, радіопротекція. Уж., 1996.

М. М. Хомляк

Стаття оновлена: 2004