КОРЕЛЯ́ЦІЯ (лат. ко… — префікс, що означає обʼ­єд­на­н­ня, спільність, сумісність, і relatio — від­ноше­н­ня) — взаємозалежність двох або більшої кількості ви­значених за родовими ознаками речей, які не повʼязані причин­но-наслідковим звʼязком. Термін «К.» бере свої витоки з праць франц. палеонтолога Ж. Кювʼє. У 18 ст. він роз­робив «закон К.» частин і органів живих істот, за допомогою якого можна від­новити ви­гляд викоп. тварин ли­­ше за частиною їх залишків. У математиці уперше цей термін вжив на­прикінці 19 ст. англ. біо­лог і статист Ф. Гальтон. Нині це поня­т­тя використовується у різноманіт. галузях знань — математиці, зокрема в теорії ймовірностей (статист. взаємозалежність випадк. величин) і проектив. геометрії (різновид дуальності між під­просторами вектор. простору); економіці та соц. науках, зокрема у психології та соціології (метод обробле­н­ня статист. даних — кореляційно-ре­гресив. аналіз); тех. науках, зокрема в електроніці (міра подібності між двома сигналами — крос-К.); в медицині, зокрема у фізіології (взаємозалежність органів і функцій). Матем. мірою К. двох випадк. величин є кореляц. від­ноше­н­ня, або коефіцієнт К. Коли зміна однієї випадк. величини призводить не до закономір. зміни іншої, а до іншої статист. характеристики за­даної випадк. величини, подібний звʼязок не вва­­жається кореляційним, хоча й є статистичним.

Поня­т­тя К. станів є фундаментальним в природн. науках і ши­­роко за­стосовується до описа­н­ня властивостей склад. сис­­тем різноманіт. природи, які є предметом сучас. досліджень зі статист. механіки та квант. теорії. Так, характерні термодинамічні, зокрема й кінет., властивості нерівноваж. статист. систем пояснюються за допомогою «динаміки К.» І. Пригожина. Остан­нім часом у квант. теорії введено нове поня­т­тя заплутаності квант. станів — особливої форми квант. К. Ним описують явище взаємозалежності станів квант. частинок навіть за умови, що частинки пере­бувають за межами їх всеможливих взаємодій, що суперечить принципу локальності. Процес квант. телепортації, який ґрунтується на заплутаних квант. станах, використовують в таких інтенсивно досліджуваних напрямах, як квант. обчисле­н­ня та квант. крипто­графія. В Україні поня­т­тя «К.» роз­вивалося та за­стосовувалося в дослідж. пред­ставників київ. наук. шкіл з матем. фізики (М. Боголюбов, Д. Петрина) та теорії ймовірностей (Б. Гнєденко, А. Скороход; обидві — Ін­ститут математики НАНУ), фізики плазм. процесів (О. Ситенко, А. Загородній, Ін­ститут теор. фізики НАНУ) та львів. наук. школи зі статист. фізики рідин і сумішей (І. Юхновський, І. Мриглод, Ін­ститут фізики конденсов. сис­­тем НАНУ).