БІО́НТ (від грец. βιών(βιόντος) — той, що живе) — окремо взятий організм, при­стосований до існува­н­ня в конкретному середовищі. Межі витривалості організму до варіюва­н­ня значень дії чин­ників середовища ви­значаються зоною толерантності того або ін. виду, до якого належить конкрет. організм. Фенотиповий прояв меж витривалості, записаний у генотипі, виявляється через норму реакції організму. Формува­н­ня того чи ін. генотипу (фенотипу) та від­повід­них адаптив. ознак, притаман­них організмам певної таксоном. групи, від­бувається в ході її еволюції, що надає можливість як групі в цілому, так і організмам, що до неї входять, успішно освоїти те чи ін. середовище в певних межах варіюва­н­ня екол. чин­ників. У цьому аспекті роз­різняють еврибіо­нтів (організми, які можуть жити в різних екол. умовах за від­чутного варіюва­н­ня параметрів довкі­л­ля) і стенобіо­нтів (живуть у строго певних умовах за неістотної амплітуди коливань тих чи ін. чин­ників середовища). Залежно від місця прожива­н­ня організмів вони належать до аеробіо­нтів (населяють суходіл і повітря), гідробіо­нтів (водяні організми), педобіо­нтів, або геобіо­нтів (живуть у ґрунті), са­пробіо­нтів (оселяються на від­мерлих залишках рослин і трупах тварин) і паразитів (живуть в ін. організмах).