Біотехнія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біотехнія

БІОТЕ́ХНІЯ (від біо… і грец. τέχνη – майстерність) – наука про активний цілеспрямований вплив людини на природні комплекси з метою поліпшення умов існування дикої фауни та збільшення ємності середовища для них; комплекс технічних і господарських заходів, спрямованих на збереження видового різноманіття диких тварин. Б. вивчає напрями й методи впливу на популяцію диких тварин та середовище їхнього існування передусім шляхом зміни факторів середовища (кормових, захисних, гніздових та ін.). Важлива складова Б. – керування популяціями диких тварин при використанні ресурсів тварин. світу, запобігання негатив. явищам, пов’язаним із життєдіяльністю окремих видів, забезпечення актив. функціонування зоокомпоненту природ. екосистеми. У мислив. госп-ві Б. варто розглядати як напрям діяльності – керування ресурсами мислив. тварин, спрямоване гол. чином на підвищення темпів розмноження та зниження смертності тварин, у підсумку – на збільшення щорічного приросту їхнього поголів’я. У закордон. мисливствознавстві на позначення Б. використовують термін «керування дикою природою». Б. виникла й розвивалася спершу як складова мисливствознавства. Окремі біотех. заходи, пов’язані з веденням мислив. госп-ва, вживалися ще в середньовіччі. Остаточне формування Б. як науки та системи практ. заходів припадає на 30–40-і рр. 20 ст. і пов’язується з іменем П. Мантейфеля та його послідовників (П. Юргенсона, Б. Житкова, В. Подаревського та ін.). У цей період в СРСР та в Україні проводилися великомасштабні наук. дослідження з Б., заходи щодо т. зв. «реконструкції фауни». Узагальнення досліджень і досвіду біотех. робіт проводилося на рівні СРСР, що значно ускладнювало аналіз і оцінку зробленого в Україні. Широке застосування в Україні знайшли такі біотех. заходи: безпосередня охорона тварин, збереження місць їхнього існування, поліпшення та розширення кормової бази, регулювання чисельності хижаків, акліматизація й реакліматизація мислив. птахів і звірів. Ті ж самі заходи, проведені на основі досвіду, нагромадженого в природ. зонах, відмінних від природо-істор. специфіки України, були неефективними.

Нині функції Б. виходять далеко за межі мислив. госп-ва, стосуються не окремих видів і популяцій тварин, а екол. систем загалом, адже наук. і практ. спрямованість Б., сукупність знань, які Б. нагромаджує й узагальнює, стосуються всіх тварин, що живуть у стані природ. свободи, всі ці тварини та середовище їх існування складають певний завершений і цілісний фрагмент реал. дійсності, який є об’єктом окремої науки. Теор. і практ. проблеми Б. в сучас. її розумінні в Україні вирішуються в Укр. лісотех. ун-ті (Львів), Запоріз. ун-ті, Ін-ті зоології НАНУ, Укр. НДІ лісового госп-ва та агролісомеліорації.

Літ.: Мантейфель П. А. Реконструкция охотничье-промысловой фауны СССР // Социалистическая реконструкция и наука. Вып. 2. Москва, 1934; Кузнецов Б. А. Биотехнические мероприятия в охотничьем хозяйстве. Москва, 1974; Злобин Б. Д. Подкормка охотничьих животных. Москва, 1985; Русанов Я. С. Основы охотоведения. Москва, 1986; Рудишин М. П. та ін. Раціональне ведення мисливського господарства. Л., 1987; Справочник охотника. Минск, 1987; Охотнику об охоте. К., 1992; Бондаренко В. Д., Делеган І. В., Татаринов К. А. Мисливствознавство. К., 1993; Энциклопедия охотника. К., 1996; Бондаренко В. Д. Біотехнія. Л., 1998.

В. Д. Бондаренко

Стаття оновлена: 2004