Біотип - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біотип

БІОТИ́П (від біо… та тип) – група особин популяції того чи іншого виду, які характеризуються тотожним фенотипом (при цьому їхня генетична ідентичність не завжди є обов’язковою) та відрізняються від інших особин деякими особливостями способу життя чи поведінкою, але не мають різких морфологічних відмінностей. Термін «Б.» запропонував дан. генетик В. Йоганнсен (1903) для позначення сукупності особин з тотожними спадковими ознаками. Він вважав гомозиготний Б. у рослин, що самозапилюються, елементарною структурною одиницею популяції. В. Сукачов називав Б. клони рослин, одержані шляхом багаторазового черешкування коренів рослин або ж ділення одного куща. В популяціях панміктичних видів організмів Б. можна одержати послідовним добором із подальшою ізоляцією нащадків і за допомогою інбридингу. В 20–30-х рр. 20 ст. багато біологів вважали, що вид складається з сукупності Б., а, отже, Б. є найменшою таксономічною категорією. Не варто термін «Б.» плутати з терміном «життєва форма», хоч їх часом у літ. джерелах наводять як синоніми. У цих випадках «біологічним типом» (не скорочуючи до слова «біотип»), або життєвою формою (біоморфою, екоморфою чи екобіоморфою), називають великі групи організмів, до складу яких входить багато видів (іноді навіть із різних таксономічних груп) і які характеризуються подібними пристосуваннями до певних умов існування. До біол. типів у цьому розумінні відносять, напр., групу підземних риючих ссавців або групу ефемерних рослин пустелі тощо, формування адаптивних ознак яких відбувається в процесі конвергентної еволюції.

І. Г. Ємельянов

Стаття оновлена: 2004