Біоценоз

БІОЦЕНО́З (від біо... і ...ценоз) — сукупність живих істот (рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів) у межах однієї екосистеми або біогеоценозу, взаємоповʼязаних між собою біо­тичними звʼязками і певним, створеним ними біо­ценотичним середовищем. Б. разом з біотопом утворює біо­геоценоз. Сукупність усіх Б. Землі називають біо­сторомою. Взаємовід­ноше­н­ня між організмами та їх популяціями в Б. (за В. Беклемішевим та Ю. Одумом) бувають трофічними, топічними, фабричними (одні за рахунок інших будують собі житло) або форичними (одні рухаються за допомогою інших) і мають характер конкуренції, хижацтва, паразитизму, аменсалізму, протокооперації, мутуалізму (симбіо­зу), коменсалізму чи нейтралізму. Поня­т­тя «Б.» увів 1877 нім. гідробіо­лог К. Мебіус. Це поня­т­тя так само, як фітоценоз, зооценоз, паразитоценоз, мікробоценоз чи мікоценоз, використовується у від­повід. природничих дисциплінах для ви­окремле­н­ня обʼєктів досліджень (найчастіше у зоології). Усі вони по­збавлені здатності само­стійно існувати, оскільки в їх структурі немає екотопу — абіо­тич. середовища існува­н­ня (ґрунту, води, повітря). Їхню біо­тичну (екол.) суть можна зро­зуміти лише за умови аналізу їхніх структурно-функціон. взаємозвʼязків у біо­геоценозі. У Б. від­буваються складні процеси накопиче­н­ня і пере­розподілу біомаси між трофіч. блоками, але від­сутній біо­тич. кругообіг, оскільки не існує за­мкненого біо­геохім. циклу між біо­ценозом та екотопом.

Завантажити статтю