Біоценоз - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біоценоз

БІОЦЕНО́З (від біо... і ...ценоз) – сукупність живих істот (рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів) у межах однієї екосистеми або біогеоценозу, взаємопов’язаних між собою біотичними зв’язками і певним, створеним ними біоценотичним середовищем. Б. разом з біотопом утворює біогеоценоз. Сукупність усіх Б. Землі називають біосторомою. Взаємовідношення між організмами та їх популяціями в Б. (за В. Беклемішевим та Ю. Одумом) бувають трофічними, топічними, фабричними (одні за рахунок інших будують собі житло) або форичними (одні рухаються за допомогою інших) і мають характер конкуренції, хижацтва, паразитизму, аменсалізму, протокооперації, мутуалізму (симбіозу), коменсалізму чи нейтралізму. Поняття «Б.» увів 1877 нім. гідробіолог К. Мебіус. Це поняття так само, як фітоценоз, зооценоз, паразитоценоз, мікробоценоз чи мікоценоз, використовується у відповід. природничих дисциплінах для виокремлення об’єктів досліджень (найчастіше у зоології). Усі вони позбавлені здатності самостійно існувати, оскільки в їх структурі немає екотопу – абіотич. середовища існування (ґрунту, води, повітря). Їхню біотичну (екол.) суть можна зрозуміти лише за умови аналізу їхніх структурно-функціон. взаємозв’язків у біогеоценозі. У Б. відбуваються складні процеси накопичення і перерозподілу біомаси між трофіч. блоками, але відсутній біотич. кругообіг, оскільки не існує замкненого біогеохім. циклу між біоценозом та екотопом.

Літ.: Беклемишев В. Н. Основные понятия биогеоценологии в приложении к животным компонентам наземных сообществ // Тр. по защите растений. Ленинград, 1930–31; Ярошенко П. Д. Геоботаника. Москва; Ленинград, 1961; Сукачев В. Н. Основные понятия биогеоценологии // Основы биогеоценологии. Москва, 1964; Одум Ю. Экология. Москва, 1986.

М. А. Голубець

Стаття оновлена: 2004