Біоценологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біоценологія

БІОЦЕНОЛО́ГІЯ – наука про біоценози, їх склад, будову, поширення, часову й просторову динаміку, особливості взаємовідношень між їхніми компонентами, корисні функції та охорону. Термін «Б.» запропоновано 1918 швейцар. геоботаніком Г. Ґамсом. Розвиток цієї галузі знань за кордоном пов’яз. із працями Ф. Даля в Німеччині, Ф. Клементса і В. Шелфорда в США, П. Пальмґрена у Фінляндії, В. Догеля, А. Владимирського, В. Беклемішева, Д. Кашкарова в Росії. В Україні широкопланові біоценолог. дослідж. проводяться вченими Ін-ту зоології, Ін-ту гідробіології, Ін-ту біології пд. морів НАНУ, біол. ф-тів ВНЗів. Важливими питаннями Б. є видовий склад, просторова будова, поширення, добова, сезонна, річна динаміка біоценозів, їх популяцій, трофіч. груп, взаємовідношень між госп. важливими видами й симбіотичними, переважно паразитичними, мутуалістичними і хвороботворними організмами, а також штучне формування високопродуктив. і стійких до шкідливих біотич. впливів лісових, аграр. і вод. біоценозів. Б. тісно пов’язана з біогеоценологією, оскільки вивчає живий блок біогеоценоз. екосистеми, синекологією, предметом дослідження якої є взаємовідношення різноманіт. угруповань організмів, зокрема біоценозів, із середовищем їх існування, а також фітоценологією, зоологією, мікробіологією, аутекологією, демекологією та біогеографією.

Літ.: Кашкаров Д. Н. Среда и общество. Москва, 1933; J. Braun-Blanquet. Plancensociologi. Vienna, 1951; Ярошенко П. Д. Геоботаника. Москва; Ленинград, 1961; Чернова Н., Былова А. Экология. Москва, 1981; Работнов Т. А. Фитоценология. Москва, 1983; Номоконов Л. И. Общая биогеоценология. Ростов-на-Дону, 1989.

М. А. Голубець

Стаття оновлена: 2004