Бір - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бір

БІР – соснові ліси, які ростуть на добре дренованих піщаних і супіщаних ґрунтах. Термін «Б.» з’явився у спец. літ-рі наприкінці 20 ст. Звичайно в Б. деревостан утворює сосна з домішкою берези, підлісок відсутній; у трав’яно-чагарник. ярусі переважають брусниця, чорниця, грушанки, плауни, одинарник європейський та псамофіти. Добре виявлений моховий ярус із зелених мохів, на сухих підвищених ділянках – лишайники. Розрізняють 4 типи Б.: сухий, найтиповіший – на дюнних горбистих ділянках і плато (соснові ліси лишайникові, вересові); свіжий – на пологих схилах (соснові ліси брусницеві, зеленомохові); вологий – біля підніжжя схилів (соснові ліси чорницеві) та мокрий – на заболочених зниженнях (соснові ліси лохинові, багнові). Найпродуктивніші свіжі Б. завдяки запасам високоякіс. деревини. Деякі природні Б. входять до категорії цінних лісів, зокрема на терасах річок у лісостеп. та степ. зонах. В Україні до таких Б. належить Черкас. Б. (побл. Черкас). Для Б. характерні значні ресурси чорниці, грибів, лікар. сировини. Вони відіграють чималу рекреац. роль (сосна виділяє фітонциди, що мають лікув. властивості), позначаються також багатою фауною. Під назвою «Б.» укр. лісознавці Є. Алексєєв, П. Погребняк і Д. Воробйов виділяють також групу типів лісу.

Літ.: Погребняк П. С. Основы лесной типологии. К., 1955; Мякушко В. К. Сосновые леса равнинной части УССР. К., 1978.

Т. Л. Андрієнко

Стаття оновлена: 2004