Біржішка Міколас - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Біржішка Міколас

БІРЖІ́ШКА Міколас (Biržiška Mykolas; 24. 08. 1882, м. Вієкшняй, нині Литва – 24. 08. 1962, Лос-Анджелес, США) – литовський літературознавець, фольклорист, громадсько-політичний діяч. Акад. АН Литов. РСР (1941). Проф. (1922). Закін. Моск. ун-т (1907). Чл. С.-д. партії Литви (1905), від 1908 співпрацював у Литов. наук. т-ві (пізніше був його головою). Від осені 1917 – чл. Литов. Ради (яка 16 січня 1918 проголосила незалежність Литви), у грудні 1918 – березні 1919 – міністр освіти у Тимчас. уряді Литви, 1919–22 – голова Тимчас. ком-ту вільнюс. литовців (коли Вільнюс опинився у складі новопосталої Польс. держави). Від 1922, після вислання польс. владою з Вільнюса, Б. працював у Каунас. ун-ті: 1922– 39 – проф., 1926–27 – ректор. 1925–35 очолював Спілку визволення Вільнюса. 1939–43 – проф. і водночас 1940–44 – ректор Вільнюс. ун-ту. 1944 виїхав на Захід. 1946–49 – проф. Прибалт. ун-ту (Гамбурґ–Пікнерберґе). Від 1949 – у США. На еміграції брав активну участь у громад.-культур. та політ. житті, виступав з критикою рад. тоталітар. режиму, написав мемуари. Осн. наук. праці – з історії літ-ри (зокрема присвячені періодизації литов. літ-ри, творчості К. Донелайтіса), фольклору, культури. Б. приділяв велику увагу литов.-укр. взаєминам, був особисто знайомий з багатьма укр. громад. й культур. діячами, підтримував ідею незалежності України. За сприяння Б. Спілка визволення Вільнюса видала 2 книжки з укр. проблематики: «Spilni dorohy» (укр. мовою, друк. латиницею, рік вид. орієнтовно 1926) і збірку статей укр. авторів Д. Палієва, З. Кузелі, Р. Ярого та ін. «Україна під чужою владою» (литов. мовою, 1930). Один з ініціаторів заснування 1927 в Каунасі Литов.-укр. т-ва (діяло до 1939–40; щороку обирався його головою), яке підтримувало зв’язки із Зх. Україною та укр. еміграцією, пропагувало укр. справу серед литовців у Литві та за кордоном, організовувало лекції, вечори, театр. вистави тощо. 1932–35 в Каунасі вийшло 17 номерів «Lietuvių ukrainiečių žinios» («Литовсько-українські вісті»), де містилися різноманітні матеріали про Україну й литов.-укр. співпрацю. 1935 Б. приїздив до України, де у своїх виступах наголошував на потребі литовців більше знати про укр. культуру. Великий фонд україніки, зібраний Б. (зокрема раритетні видання із Зх. України, осередків укр. еміграції – Праги, Берліна), зберігається у Вільнюс. наук. б-ці.

Літ.: «Литва–Україна». Вільнюс, 1995.

Р. І. Доценко

Стаття оновлена: 2004