Бірюзов Сергій Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бірюзов Сергій Семенович

БІРЮЗО́В Сергій Семенович (08(21). 08. 1904, м. Скопін, нині Рязан. обл., РФ – 19. 10. 1964, похов. у Москві) – військовий діяч. Маршал Рад. Союзу (1955), Герой Рад. Союзу (1958). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. В армії – від 1922. Закін. Військ. академію ім. М. Фрунзе (1937). На поч. війни командував 132-ю стрілец. дивізією в Україні, під час Сталінград. битви – нач. штабу 2-ї гвард. армії; 1943–44 – нач. штабу Пд. фронту, 4-го Укр. фронту, 3-го Укр. фронту. Брав участь у розробленні та здійсненні операцій з визволення Донбасу, Криму та Яссько-Кишинів. наступал. операції 1944. Від жовтня 1944 – командувач 37-ї армії в боях за визволення Югославії, 1946–47 – заст. головнокомандувача Пд. групи рад. військ і заст. голови Союз. контрол. комісії в Болгарії. Від квітня 1955 – головнокомандувач військ ППО і заст. міністра оборони СРСР, від 1962 – заст. міністра оборони СРСР і головнокомандувач Ракет. військ стратег. призначення, 1963–64 – нач. Генштабу і 1-й заст. міністра оборони СРСР. Загинув під час авіакатастрофи побл. м. Белґрад. Автор кн. «Суровые годы. 1941–1945» (Москва, 1966). Його іменем названо вулиці у Полтаві, Москві та ін. містах, погруддя Б. та мемор. дошку встановлено у м. Скопін.

І. М. Кулинич

Стаття оновлена: 2004