Бірюков Микола Зотович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бірюков Микола Зотович

БІРЮКО́В Микола Зотович (19. 01(01. 02). 1912, с. Зуєво, нині м. Орєхово-Зуєво Моск. обл., РФ – 01. 02. 1966, Сімферополь) – письменник. Чл. СП СРСР (1942). Держ. нагороди СРСР. Унаслідок вироб. травми протягом багатьох років (від 1930) був прикутий до ліжка. Навч. у Моск. ін-ті іноз. мов, у Літ. ін-ті у Москві. Від 1955 жив у Ялті. Перша кн. «На хуторах» (ж. «Октябрь», 1939, № 4–11). На основі зібраних ним під час подорожей у Середню Азію матеріалів написав роман про буд-во Великого Ферґан. каналу «Воды Нарына» (Москва, 1949), у Поволжя – кн. нарисів «На мирной земле» (Москва, 1952). В основі роману «Чайка» (Москва, 1947; Сталін. премія, 1951; укр. перекл. – К., 1985) – подвиг партизанки Є. Чайкіної. Автор істор.-літ. епопеї «На крутых перевалах» (у 4-х т., Сф., 1965), ст. «Новели Стефаника» (ж. «Октябрь», 1941, № 3). Присвяч. лікарям книжка «Друге серце» (1 ч., 1965; 2 ч., 1966, не заверш.) опубл. 2000 в Орєхово-Зуєвому. 1968 засн. обласну комсомол. премію ім. Б. 1970 у Ялті відкрито Бірюкова М. літературно-меморіальний будинок-музей. Ім’ям Б. названо відкриту 1977 малу планету № 2477.

Тв.: Первый гром. Москва, 1957; Сквозь вихри враждебные. К., 1963; Твердая земля. Сф., 1964; Собрание сочинений. Т. 1–4. Москва, 1976–78.

Літ.: Соловьева Н. А. Николай Бирюков. Сф., 1972.

О. Д. Погребняк

Стаття оновлена: 2004