Бірюков Олексій Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бірюков Олексій Петрович

БІРЮКО́В Олексій Петрович (13. 03. 1917, м. Кадіївка, нині м. Стаханов Луган. обл. – 04. 07. 1996, там само) – скульптор. Чл. СХУ (1962). Навч. у Ворошиловгр. худож. уч-щі (нині Луганськ, 1932–37), Ін-ті живопису, скульптури та арх-ри (Ленінград, 1938–40), закін. Ризьку АМ (1950; майстерня Т. Залькална). Від 1950-х рр. до 1996 працював скульптором у Стаханов. відділ. Луган. худож.-вироб. комбінату. У 1960– 70-х рр. очолював Стаханов. міську орг-цію Т-ва охорони пам’яток історії та культури України. Від 1957 брав участь в обл. та респ. виставках. Автор барельєфів «Відновлення Донбасу» та «Врубмашиністи» (обидва – 1947), проекту пам’ятника рад. воїнам, полеглим під час 2-ї світ. війни у Ризі (1948), «Робітник» (1952), фігури «В. І. Ленін» (1957, співавт.), групи «Мир» для фонтана (1959), пам’ятника М. Горькому в с. Мануйлівка Козельщан. р-ну Полтав. обл. (1968), обеліска до 20-річчя перемоги над нім.-фашист. загарбниками у 2-й світ. війні у м. Стаханов (1965); статуеток «Пісня» (1946), «Дівчина, яка збирає гриби» (1947), «Шахтар» (1963). Автор низки монум. і монум.-декорат. творів, виконаних для насел. пунктів Луган. обл. Осн. тематика – 2-а світ. війна, праця.

Н. Ю. Гавричкова

Стаття оновлена: 2004