Бісс Єва Федорівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бісс Єва Федорівна

БІСС Єва Федорівна (18. 06. 1920, с. Орябина, округ Стара Любовня, Сх. Словаччина) – українська художниця, письменниця у Словаччині. Дружина О. Зілинського. Чехослов. премія миру (1956) за серію антивоєн. картин. Закін. учител. семінарію у Пряшеві (1938), студію пласт. мист-ва ВШ образотвор. мист-ва у Празі (1953). Гол. ред. г. «Пряшівщина» (1945–48). Драматург, художник, реж. укр. радіомовлення у Пряшеві. 1968–70 учителювала у нар. школі мист-в у Свиднику. Після придушення рад. військами «празької весни» зазнала переслідувань за «український націоналізм», її твори були заборонені. За п’єсами Б. реж. Й. Фельбаба здійснив вистави у Пряшів. укр. Нар. театрі. Автор творів про участь українців-русинів Сх. Словаччини у склад. процесах воєн. та післявоєн. лихоліття та життя інтелігенції краю. До паралічу рук захоплювалася камер. живописом, графікою, монум. творчістю, сценіч. мист-вом, книжк. ілюстрацією, ескізами театр. костюмів. Малює плакати, краєвиди, портрети, істор. портрети. Персон. виставки у Пряшеві (1940, 1958, 1961), Свиднику (1993). Авторка п’єс: «Настала весна» (1951), «Барліг» (1954), «Білий вовк» (1962), «Естер» (1965), зб. оповідань – «Сто сім модних зачісок» (1967), «Апартамент з вікном на головну вулицю» (1969), «Шинок під лелечиним гніздом» (1993; усі – Пряшів).

Тв.: «З сніданком за косарями» (1949), «Квіти» (1953), «Ми ще повернемося» (1955), «Портрет О. Духновича» (1965), «Листопад», «Пісня Орфея».

О. В. Мишанич

Стаття оновлена: 2016