Бічуя Ніна Леонідівна

Визначення і загальна характеристика

БІЧУЯ́ Ніна Леонідівна (24. 08. 1937, Київ) — письмен­ниця. Член НСПУ (1969). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2019). Закін. Львівський університет (1958). Працювала у ред. львів. газет, зав. літ. частини Львів. ТЮГу ім. М. Горького (нині Перший укр. театр для дітей та юнацтва), 1989–96 — ред. г. «Просвіта» у Львові. У літературі дебютувала книгами для дітей: «Канікули в Світлогорську» (1967), «Шпага Славка Беркути» (1968), «Звичайний шкільний тиждень» (1973; усі — Київ), у яких висвітлено шкіл. життя й дит. психологію. Зб. оповідань і повістей обʼ­єд­нують історію та сучасність: «Дрогобицький звіздар» (К., 1970), «Повісті» (Л., 1978), «Квітень у човні» (К., 1981), «Родовід» (1984), «Десять слів поета» (обидві — Львів, 1987), «Бенефіс» (К., 1990), «Землі роменські: Ви­бране» (Л., 2003). У центрі уваги автора — про­блеми духов. родоводу, морал. від­повід­альності за слово, спадкоємність твор. на­дбань народу. Широкий спектр пере­важно міської тематики (робітн. середовище, школа, театр) по­єд­нано з багатою стильовою палітрою — від елементів репортажу до внутр. монологів та умов. при­йомів, що формують напружену інтелект. та емоц. атмо­сферу творів. Автор інсценізацій та текс­тів театр. по­становок про Леся Курбаса «Я вибираю березіль» (1987), про театр «Руська бесіда» «У на­ймах у Мельномени» (по­становка Б. Козака, 1989).

Літ.: Ільницький М. Виворожи мене, звіздарю // Вітчизна. 1970. № 9; Дзюба І. Палітра «міської» повісті // Київ. 1984. № 3; Адельгейм Є. Від­чути себе спільником усього сутнього // Крізь роки. К., 1987; Іваничук Р. Тема людської творчості. Спроби пере­творе­н­ня // УМЛШ. 1987. № 8.

М. М. Ільницький

Завантажити статтю