Благо - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Благо

БЛА́ГО – спільне поняття для визначення позитивної цінності; предмет чи явище, що задовольняє певні людські потреби, які відповідають інтересам, цілям і прагненням людей. Антонім – негативна цінність, зло. В антич. філософії Б. розумілося як насолода (кіренська школа, епікуреїзм) або уникнення пристрастей (кініки), як добродійність у сенсі панування розумної вищої природи над нижчою (Аристотель, стоїки) тощо. Аристотель виділяв Б. 3-х родів: тілесні (здоров’я, сила), зовнішні (багатство, честь, слава), душевні (гострота розуму, морал. чесноти). Найвище реліг. Б. – це Бог. Розрізняють природні Б. – результат стихій. природ. процесів (родючість ґрунтів, корисні копалини) та суспільні – продукти діяльності людини. Б. є соц. тлумаченням предмета, його корисного значення для людини. Б. має як вселюд., заг.-істор., так і відносний (індивідуал., класовий, расовий, нац.) характер. Залежно від задоволення конкрет. потреб людини, Б. умовно поділяють на матеріальні та духовні. Перші – їжа, одяг, житло тощо, а також оречевлені засоби вироб-ва (техніка). До духов. Б. належать знання, культурні надбання людства, естет. цінності, морал. доброчинність. Чимало цінніс. явищ не можуть бути віднесені до жодної категорії або ж мають ознаки обох (напр., інформ. технології). Як явище Б. в атеїст. та помірковано-агностич. концепціях розглядається й людина.

І. М. Грабовська

Стаття оновлена: 2004