Блажков Ігор Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Блажков Ігор Іванович

БЛАЖКО́В Ігор Іванович (23. 09. 1936, Київ) – диригент. Засл. арт. УРСР (1990). Закін. Київ. консерваторію (1959; кл. О. Климова). 1958–62 – диригент Держ. симф. оркестру України, 1963–68 – Ленінгр. філармонії, 1969–76 – худож. кер. і диригент Київ. камер. оркестру, 1978–88 – диригент Укрконцерту, 1988–94 – худож. кер. і гол. диригент Держ. симф. оркестру України, водночас від 1983 – худож. кер. і диригент оркестру НСКУ «Перпетуум мобіле». 1964 здійснив постановку балету Б. Тищенка «Дванадцять» (хореографія Л. Якобсона) у Ленінгр. театрі опери та балету ім. С. Кірова, 1970 – постановку опери Б. Лятошинського «Полководець» у Київ. театрі опери та балету ім. Т. Шевченка. Як диригент виступав у Польщі, Німеччині, Іспанії, Франції, Швейцарії та США. Першим в Україні виконав невідомі раніше твори укр. (М. Березовський, Д. Бортнянський, Ф. Якименко) та зарубіж. (Й.-С. Бах та його сини, А. Вівальді, Й. Гайдн, Ґ. Гендель, К. Монтеверді, Д. Перґолезі) композиторів; був першим виконавцем творів Б. Лятошинського, Д. Клебанова, В. Сильвестрова, Л. Грабовського, Є. Станковича, В. Бібика, Ю. Іщенка, І. Карабиця, В. Годзяцького, а також Ч. Айвза, А. Берґа, Б. Бріттена, Е. Вареза, А. Веберна та ін. Дослідник творчості І. Стравинського. Від 2002 – у Німеччині.

Тв.: транскрипції для оркестру творів В.-А. Моцарта («Адажіо та алегро», «Фантазія фа мінор»), Л. Моцарта («Музична прогулянка на санях»), Д. Чимарози («Маестро капели»), Д. Скарлатті («Стабат Матер»), Ж.-Б. Люллі (чакона з опери «Роланд»), Ж. Оріка (вальс «Мулен Руж» і фокстрот «Прощавай, Нью-Йорк!»), В. Сильвестрова («Прощавай, світе»).

Пр.: K. Szymanowski i Ukraina // Ruch Muzyczny. Warszawa. 1962. № 19, 29; Письма И. Ф. Стравинского // Стравинский И. Ф. Статьи и материалы. Москва, 1973.

Літ.: Суторихіна М. У безперервному русі // Музика. 1986. № 4; Терещенко А. Чарівна запальність // ГУ. 1996, 8 лют.; Зинькевич Е. Магнетизм и другие аномальные явления // Art Line. 1998. № 10–11.

А. К. Терещенко

Стаття оновлена: 2004