Близнець Віктор Семенович
Визначення і загальна характеристика
БЛИЗНЕ́ЦЬ Віктор Семенович (10. 04. 1933, с. Володимирівка, нині Компаніїв. р-ну Кіровогр. обл. — 02. 04. 1981, м. Ірпінь Київ. обл.) — письменник. Премія ім. Лесі Українки. Закін. Київський університет (1957). Працював у київ. г. «Комсомольское знамя», інструктором і зав. сектору преси ЦК ЛКСМУ, у ред. журналів «Піонерія», «Малятко», заст. гол. ред. видавництва «Молодь». Друкувався від 1959. Автор зб. оповідань для дітей «Ойойкове гніздо» (1963), повістей «Паруси над степом» (1965), «Землянка» (1966), «Древляни» (1968), «Звук павутинки» (1970), «Мовчун», «Як гуси з’їли свитку», «Як народжується стежка» (усі — 1972), «Женя і Синько» (1974), «Партизанська гармата» (1978), присвяч. подіям поч. 20-х рр., 2-ї світової війни та повоєн. періоду, а також вихованню сучас. молоді; роману «Підземні барикади» (1977), повісті-казки «Земля Світлячків» (1979; 1989; 1999), зб. повістей та оповідань «Людина в снігах», «Золота гора до неба» (обидві — 1980) та ін. Б. — прозаїк лірикоромант. манери, уважний до драматизму життєвих подій, внутр. світу людини. Критика відзначала майстерність Б. у творенні характерів персонажів, яких не ідеалізує, а прагне показати в їхній індивід. неповторності. Переклав із давньоукраїнської мови й переказав «“Повість минулих літ”: Літописні оповіді» (1982; 1989; 2002). Покінчив життя самогубством. Усі зазначені твори Б. опубл. у Києві (окреме зібр. — у 2-х т., 1983).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
