Близький Схід - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Близький Схід

БЛИЗЬКИ́Й СХІД – геополітичний регіон без чітко визначених кордонів із центром на сході середземноморського басейну. До Б. С. включають Сирію, Ліван, Ізраїль, Палестину та Йорданію. До регіону часто додають Туреччину, Ірак, Єгипет і Кіпр. У ширшому розумінні Б. С. охоплює також Іран, Кувейт, Саудівську Аравію, Бахрейн, Катар, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман та Ємен. У зв’язку з належністю багатьох країн Б. С. до ісламу, в окремих випадках до регіону відносять Лівію, Туніс, Алжир, Марокко, Мавританію, Судан, Еритрею та Сомалі. На Б. С. розвинулися найбільші цивілізації та культури – шумерська, давньоєгипет., мусульм. Халіфат, Осман. імперія. Тут виникло зрошуване землеробство, утворилися перші держави, винайдено алфавіт, зародилися світ. релігії – юдаїзм, християнство, іслам. Великі держави завжди боролися за вплив на Б. С. Після розпаду СРСР контроль над країнами Б. С. зберігають США, Велика Британія та Франція. Регіон має кілька зон політ. напруженості, пов’язаних із близькосхідним (ізраїл.-палестин.) конфліктом, курдським питанням, проблемами безпеки басейну Перської затоки, а також низкою менших ускладнень, як-от сирійська військ. присутність у Лівані, невирішеність демаркац. питань між Сирією та Туреччиною, Єгиптом і Суданом, Саудівською Аравією та Єменом, ОАЕ та Іраном, порушення громадян. прав і свобод шиїт. меншин в Іраку та Бахрейні, християн у Єгипті.

Б. С. лежить у субтропіч. і тропіч. поясах. Це один із найспекотніших і найпосушливіших регіонів світу. Більшість території – гори, пустелі та напівпустелі, лісів майже немає. Землеробство можливе за штуч. зрошення. Ґрунти бідні на гумус і зазнають ерозії та засолення. Атмосферні опади нечасті, бувають на плато та в гір. долинах. В умовах обмеження вод. ресурсів зростають обсяги пром. опріснення мор. води, особливо на Аравій. узбережжі Перської затоки. Осн. багатство надр регіону – нафто-газ. басейн Перської затоки, в якому зосереджено 66 % світ. запасів нафти і 26 % природ. газу. Туреччина має значні поклади хромітів, Йорданія та Ізраїль – великі родовища фосфоритів, із Мертвого моря добувають мінерал. солі.

Темпи зростання насел. в регіоні Б. С. одні з найвищих у світі, його густота не перевищує 100 осіб на 1 км2, в Аравій. та Сирій. пустелях – менш як 1 особа на 1 км2 (переважає оазис. тип розселення). Найбільша кількість жителів у Туреччині та Ірані – майже по 60 млн осіб. У Кувейті, ОАЕ та Омані – по 1,5–2 млн осіб, а в Бахрейні, Катарі та на Кіпрі – по 0,5– 0,7 млн осіб. Б. С. характеризується знач. міграціями насел. внаслідок соц., політ. та етніч. обставин. На Аравій. п-ові, в Сирій. пустелі, Туреччині та Ірані налічується більш як 3 млн кочівників. Насел. Ізраїлю знач. мірою формується за рахунок іммігрантів, зокрема й з України. Палестин. араби мають діаспору в араб. світі й поза його межами. У нафт. пром-сті та сфері обслуговування араб. країн працює більш як 5 млн експатріантів – переважно з Пд.-Сх. Азії (індуси, пакистанці, філіппінці, малайці, афганці, китайці та ін.). Майже 2 млн турків працюють у країнах Зх. Європи, зокрема в ФРН. Рівень урбанізації у країнах Б. С. невисокий, а в Ємені – один із найнижчих у світі. Регіон має багато стародав. міст, що виникли до н. е. в оазисах на караван. шляхах. Місто Єрихон у Палестині археологи вважають найстарішим на землі (9 тис. р.). Від ін. стародав. міст – Вавилона, Трої, Пальміри, Баальбека, Сабрати – збереглися руїни. У країнах Б. С. поруч із пам’ятками середньовіч. мусульм. арх-ри – шедеври сучас. культового й цивіл. зодчества. Багато міст Б. С. вважаються священними, а Єрусалим таким є для юдеїв, християн і мусульман. Священні мусульм. міста Мекка та Медина щороку відвідує в середньому 4 млн прочан з усього світу. Найбільші сучасні міста Б. С. – Каїр, Баґдад, Стамбул, Тегеран. За останню чверть століття країни Б. С. показали невисокі темпи екон. прогресу та добробуту. Більшість з них має серед. та низький рівень екон. й культур. розвитку. Найвищих життєвих стандартів досягли ОАЕ та Ізраїль, найбідніші країни – Судан та Ємен. Найвищі темпи екон. зростання – у Єгипті. У світ. рейтингу держав (дані ООН 2001), за шкалою соц.-екон. показників, країни Б. С. посідають такі місця (в дужках – бал за стобал. системою): 22 – Ізраїль (89,3), 40 – Бахрейн (82,4), 43 – Кувейт (81,8), 45 – ОАЕ (80,9), 48 – Катар (80,1), 65 – Ліван (75,8), 68 – Саудівська Аравія (75,4), 71 – Оман (74,7), 82 – Туреччина (73,5), 88 – Йорданія, Іран (71,4), 97 – Сирія (70,0), 133 – Ємен (46,8). Для порівняння: 1 – Норвегія (93,9), 2–4 – Австралія, Канада та Швеція (93,6), 5 – Бельгія (93,5), 6 – США (93,4). Осн. заняття насел. країн Б. С. – с. госп-во. Його продуктивність у більшості країн Б. С. низька, оскільки зрошув. земель мало, іригац. системи примітивні. Для потреб землеробства використовується 5–7 % земел. фонду. Серед зерн. культур осн. місце належить пшениці, вирощують також ячмінь, кукурудзу, бавовник, фрукти, овочі. Важливою культурою Б. С. є фініки (80 % їх світ. експорту проходить через ірак. порт у Басрі). У тваринництві переважає розведення овець, кіз, верблюдів, останні разом із віслюками складають майже чверть світ. поголів’я. Світ. значення має нафтова пром-сть країн Перської затоки. Найбільші – нафтопром. та портові комплекси Янбу і Джубейль (Саудівська Аравія). Видобуток природ. газу не набув належ. розвитку, супутній газ спалюється у факелах через відсутність місц. споживачів і труднощі транспортування газу до розвинених країн. Нафтова пром-сть країн Б. С. – експортна галузь (місц. ринок використовує бл. 10 % її видобутку). Експортується сира нафта, 10 % – як нафтопродукти. На узбережжі Перської затоки – бл. 20 найбільших у світі нафтових портів-терміналів. У порти Червоного і Середзем. морів нафта транспортується розгалуж. системою нафтопроводів. Частина з них постійно закрита внаслідок конфлікт. ситуацій; найбільший із тих, що діють, – нафтопровід Абкайк– Янбу (дві гілки завдовжки по 1200 км). Триває буд-во нафтопроводу Ґазіантеп–Самсун.

Регіон населяють різні народи, які розмовляють багатьма мовами і сповідують різноманітні віровчення. Найчисельніші групи насел. – араби, перси й турки, а також курди та євреї. Малочисельні – бербери, нубійці, вірмени. Домінують мови: араб., турец., перська, курдська та іврит, використовується також англ. Панівна релігія – іслам, який є визначал. для культури, політики, бізнесу регіону.

Регіон Б. С. характеризується кількома зонами міжреліг. конфліктів. В Ірані від іслам. уряду та реліг. діячів постійних утисків зазнають багаїти; у Пн. Іраку – конфлікт між мусульманами та язидітами; у Пд. Іраку – між сунітами та шиїтами; в Ізраїлі – збройне протистояння мусульман та євреїв. Від 1995 в Палестині почастішали випадки наруги мусульман над християнами, внаслідок чого зросла хвиля християн. еміграції. В Лівані після закінчення громадян. війни, в основі якої лежав міжреліг. конфлікт, і досі тривають прояви ворожості між людьми різних вірувань. У Саудівській Аравії держава виявляє нетерпимість до будь-яких релігій, окрім ісламу. Нові проблеми виникли у зв’язку з війною США та Великої Британії проти режиму С. Хусейна та окупації Іраку силами т. зв. антиірак. коаліції.

Регіон Б. С. є одним із пріоритет. для України з огляду на геогр. близькість та наявність енергоносіїв. Тому в більшості країн регіону відкрито посольства України; 2001 МЗС України також впровадило посаду спец. представника з питань Б. С.

Літ.: Україна і Близький та Середній Схід. К., 1968; Арабский мир. Три десятилетия независимого развития. Москва, 1990; Страны Ближнего Востока: Справоч. К., 1990; Україна – арабський світ: сфери взаємних інтересів: Мат. круглого столу. 31 травня 1994 р. К., 1994.

В. С. Рибалкін

Стаття оновлена: 2004