Близькосхідний інститут - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Близькосхідний інститут

БЛИЗЬКОСХІ́ДНИЙ ІНСТИТУ́Т (Інститут східних мов) – навчально-освітній заклад. Засн. у Києві навесні 1918 Є. Сташевським, П. Богаєвським та І. Бабатом (вони також були, послідовно, його ректорами). Мав у своєму складі консул. і комерц. ф-ти, призначався для підготовки дипломат. кадрів незалеж. України. Програмою передбачалося опанування студентами мов, історії та культури близько-, середньосхідних і балкан. країн. Араб. і турец. мови викладав Т. Кезма, перську – М. Джафар та П. Лозієв, історію – А. Кримський. 1920 Б. і. реорганізовано в Ін-т зовн. зносин з навч. циклами: близькосхідним, англосаксон., герман., роман., слов’янським. У подальшому Ін-т перетворено на Торг.-пром. технікум, при якому від 1924 функціонував Вищий семінар сходознавства. Доробок семінару – вид. «Востоковедение. Etudes orientales» (1925), що містило матеріали Л. Левитського, Б. Курца, І. Фальковича та ін. 1925 семінар об’єднався з подіб. семінаром, що діяв при Київ. ін-ті нар. госп-ва, після чого орієнталістичний центр став незабаром філіалом утвореної в Харкові (1926) Всеукр. наук. асоц. сходознавства.

Літ.: Алексеев В. О состоянии востоковедения в Киеве // Восток. Кн. 2. Москва; Петроград, 1923; Фалькович И. М. К истории советского востоковедения на Украине // Народы Азии и Африки. 1966. № 4; Гурницкий К. И. Агафангел Ефимович Крымский. Москва, 1980.

І. Ф. Черников

Стаття оновлена: 2004