Блок політичний - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Блок політичний

БЛОК ПОЛІТИ́ЧНИЙ – офіційно визнаний і юридич­но оформлений союз політич­них партій (у парламентських демократіях) або закріплена угодами лідерів спілка політич­них сил у боротьбі за демокра­тичні права (в диктаторських і ав­торитарних державах). У біль­шості сучас. демократ. країн можливість утворення Б. п. пе­редбачено на законодав. рівні; в інших таку можливість відкри­то на рівні політ. традиції. Утво­рення Б. п. накладає на партії–учасниці зобов’язання, передба­чає створення спіл. керів. орга­нів, визначення умов їх функ­ціонування та прийняття рішень, завдань функціонування, коорди­націю політ. зусиль, інтелектуал., фінанс.-матеріал., кадрових ре­сурсів тощо. Суб’єкти утворен­ня та активні учасники Б. п. – політ. партії, громад. орг-ції, держави. Б. п., що формується на міждерж. основі (суб’єктами є держави), здебільшого висту­пає як військ.-політ. блок (союз), а його суб’єкти називаються союзниками й реалізують спіл. цілі переважно в дипломат., оборонній (чи агресив.) та ін. сферах політ. діяльності. Б. п. можуть бути довгостроковими (на невизначену часову перспек­тиву; суб’єкти Б. п. чітко не обу­мовлюють свого завдання, до­сягнення якого вони ставлять за мету) або тимчасовими (коли мета, заздалегідь обумовлена суб’єктами Б. п., досягається, сам він припиняє існування або ж функціонує в оновленому суб’єкт. складі). Найчастіше термін існу­вання не перевищує кількох років: Б. п. або розпадається (виконавши чи реалізувавши свої завдання), або його учасни­ки об’єднуються в єдину парт. структуру. Ще менш тривалим є період існування Б. п. у бо­ротьбі проти антидемократ. ре­жимів (Б. п. розпадаються після повалення такого режиму або внаслідок спаду активності). Залежно від перспектив ство­рення Б. п. може бути страте­гічним (для досягнення низки цілей) і тактичним (функціонує для досягнення короткострок. мети). З огляду на політ.-ідеол. підтекст існування суб’єктів по­літики, вирізняють Б. п. ідео­логічні (утвор. ідеологічно близь­кими суб’єктами політики) та позаідеологічні (ідеол. складо­ва не відіграє провід, чи поміт. ролі). Залежно від ставлення до чинної держ. влади, політ. режиму вирізняють провладні та опозиційні Б. п., діяльність яких залежить від типу наявного в країні політ. режиму. Залежно від умов входження й спосо­бу координування діяльності суб’єктів Б. п. рішення керів. органів можуть бути як обов’яз­ковими для виконання його суб’єктами й кожним із членів відповід. суб’єкта, так і мати ли­ше факультатив., рекомендац. характер. Діяльність Б. п. рег­ламентується парт. статутами й міжпарт. угодами, законодав. актами (коли йдеться про участь Б. п. у вибор. процесах та діяль­ність у представниц. органах публіч. влади). Найвиразніши­ми публіч. формами функціону­вання Б. п. є діяльність вибор. блоків у ході вибор. процесу і фракційна діяльність у парла­менті та представниц. органах. У парламентах держав парт. фракції об’єднуються в Б. п. чи коаліції (як правило, нестабіль­ні) для підтримання або відхи­лення законопроектів чи ін. рі­шень. Складнощі перебігу політ. процесу, зміни в екон. умовах, особливості корпоратив. та за­конодав. регулювання орг-ції та діяльності Б. п. зумовлюють відповідні зміни у їхньому скла­ді. Осн. типи таких змін – вихід зі складу Б. п. одного з його суб’єктів, входження до складу Б. п. нового суб’єкта, само­розпуск Б. п., припинення його діяльності чи діяльності одного (кількох) суб’єктів Б. п. реєстра­ційними органами держави.

В сучас. Україні Б. п. стали важл. учасниками політ. процесу, їхня діяльність помітно впливає на формування і здійснення держ. політики. Перші політ. форму­вання блокового типу виникли 1991 у ВР України – «Народна Рада» та блок прокомуніст. сил – група «За соціальну справед­ливість» (т. зв. «Група 239»). Згодом було сформовано Кон­грес національно-демократич­них сил, об’єдн. «Нова Україна». Б. п. набули сталого характеру після ухвалення Закону України «Про вибори нар. депутатів на зміш. (пропорц.-мажоритар.) основі» (1997). До цього Б. п. мали ситуатив. характер і вини­кали, розпадалися залежно від взаємин лідерів. У виборах нар. депутатів України 1998 брало участь 9 вибор. блоків, які об’єд­нували 19 політ. партій (зокре­ма блок Соціаліст. і Селян. пар­тій «За правду, за народ, за Україну!», блок «Вперед, Укра­їно!», блок Демократ. партії Укра­їни та Партії екон. відродження «НЕП», блок партій «Ліберальна партія та Партія праці – ра­зом!», «Національний Фронт», СЛОН – Соціально-ліберальне об’єднання). 1999 створ. Б. п. «Злагода» (понад 20 політ. пар­тій, які взяли активну участь у президент. виборах 1999), ви­бор. блок партій «Наш Прези­дент – Євген Марчук!». 2000 у ВР України вперше сформова­но постійну парламент. біль­шість, до складу якої увійшло 11 депутат. груп і фракцій. Ця більшість стала парламент. різ­новидом Б. п. У виборах нар. депутатів України 2002 взяли участь кілька блоків. З них чо­тиривідсотковий бар’єр подо­лали: «За єдину Україну» (партія «Трудова Україна״, Аграрна пар­тія, Партія регіонів, Народно-Демократична Партія), «Наша Україна» (Народний Рух Укра­їни, Український народний рух, партія «Реформи і Порядок», «Солідарність», «Вперед, Укра­їно!.» тощо), Блок Юлії Тимошен­ко (партії «Батьківщина», «Собор» та ін.).

Літ.: Політичні партії України. К. 1996; Парламентаризм в Україні: пи­тання теорії та практики. К., 2001.

С. В. Лінецький

Стаття оновлена: 2004